Глава 40

Глава 40: Попіл Аркадії та Тіні Спадку
​Нарада відбувалася під прикриттям "кокону Тиші" — артифакт звукоізоляції був настільки потужним, що здавалося, ніби весь світ за межами цих стін перестав існувати. На столі замість звичних карт лежав старий сувій із золотим тисненням — Родовід Корони Аркадії.
​Вольмар Торн стояв біля вікна, його широкі плечі здавалися надто масивними для цього кабінету. Айкана ж сиділа у клінічно рівній позі, її очі були схожі на два замерзлих озера.
​— Щоб ви розуміли, проти кого ми граємо, — почав Вальмар, і його голос здригнувся від затамованої люті, — ви маєте знати, як Аркадія перетворилася на зміїне кубло.
Повисла тиша. ​Кабінет Оріна здавався затісним для правди, яка десятиліттями гнила в серці сусіднього королівства. Айкана встала та підійшла до вікна, де сонце Гліфу вже торкалося горизонту, але її думки були далеко — там, де дерева сягають хмар, а кожна квітка може стати твоїм останнім подихом.
​— Ви знаєте Аркадію як країну вічного цвіту, — почала вона, не обертаючись. — Але наш дім — це золота клітка, побудована на кістках і прізвищах. Після Великої війни, коли чоловіки зникали швидше, ніж ранкова роса, Кодекс Аркадії дозволив королю мати трьох дружин. Це була ціна виживання. Але щоб королівство не втопилося в крові власних спадкоємців, закон розділив нас ще в колисках.
​Вона провела пальцем по склу, ніби малюючи невидиму мапу.
​— Прізвище Аркадійський — це абсолют. Його носить лише первісток першої дружини, законної Королеви. Це право на трон, записане в самій крові. При народженні це було моє прізвище. Наступні черги — Торн, як у Вольмара. Це щити Корони, генерали та регенти. Потім Торін — законники. А всі інші... — Айкана гірко всміхнулася. — Всі інші отримують прізвище матері. Вони — Валур, Дюпре, Леруа. Юридичні тіні. Вони мають багатство та статус, але ніколи не матимуть корони.
​Вольмар підійшов до столу, важко спершись на нього руками. Його обличчя в світлі ламп здавалося висіченим з граніту.
​— Октавія, третя дружина, була з роду Валур. Герцогська донька, вихована в розкоші Флоранса — нашої столиці, де будинки ростуть прямо з магічної лози. Вона ненавиділа те, що її син Лісандр назавжди залишиться «Валур». Для неї це було клеймом другосортності.
​— І вона знайшла слабке місце, — тихо додала Ема, відчуваючи, як холоне всередині.
​— Так, — кивнула Айкана. — Мою матір. Ілая була не просто Королевою, вона була вищою Жрицею Долі. Наш рід бачить світ як переплетення ниток долі. Ми знаємо, хто має бути з ким, щоб народився великий лідер або геніальний майстер. Але за це ми платимо порожнечею. Жриця не відчуває нічого. Ні любові, ні ненависті, ні страху. Тільки сухий розрахунок долі.
​Вона нарешті обернулася, і її очі, зазвичай байдужі, на мить спалахнули живим болем.
​— Доки вона не зустріла мого батька. Це те, що ми називаємо «Пробудженням». Серце Жриці оживає лише для однієї людини — її Долі. Мати кохала короля Теодора так сильно, що засліпла. Вона не помітила, як Октавія підмішувала отруту в її улюблені еліксири, як шепотіла баронам про «бездушну королеву-машину». Коли матір убили на Скелях Пророцтв, Октавія зробила наступний крок. Вона звабила батька, поки він був розбитий горем, і переконала весь світ, що маленька «бездушна» принцеса — це загроза для Аркадії.
​— Вони створили міф про монстра, — процідив Еліас, і в його голосі почулася небезпечна сталь. — Дівчинка, яка не відчуває болю інших, не може бути королевою.
​— Брат здався під чисельним тиском підданих, — Вольмар вдарив кулаком по столу. — Він ізолював її, призначивши мене наставником. А коли він помер, Октавія просто переступила через закон. Вона посадила Лісандра Валура на трон Аркадійських, оголосивши Айкану недієздатною та дала їй прізвище Торн. А мене... мене вислали сюди, в Гліф, під виглядом «політичного союзу» з Елоїзою. Вони думали, що так розірвуть наш зв'язок. Що без мене Айкана нарешті «випадково» помре від одного з замахів.
​У кабінеті запала важка тиша. Кожен присутній тепер бачив не просто сусідню державу, а хижака, що причаївся в квітучих садах.
​— Тепер ви розумієте, — Айкана підійшла до Лу, який мирно спав у кріслі, не підозрюючи про бурю навколо. — Лісандр знає, що він узурпатор. Будь-який старий аристократ Аркадії, що пам’ятає закон прізвищ, бачить у ньому лише Валура. І поки жива я, і поки живий Лу — законний спадкоємець другої черги — трон під Лісандром хитається.
                             ***
​Протягом наступного місяця кабінет перетворився на штаб. Вони не могли просто послати вбивць — це зруйнувало б стабільність Кола. Будь-який напад на короля Аркадії з боку Гліфу означав би велику війну. Вони мали діяти витончено, як самі аркадійці.
Каспіан вивчав древні манускрипти. Його висновок був невблаганним: закон на боці Айкани, але Октавія контролює печатки. План офіційного суду відпав першим — архіви були «випадково» спалені під час коронації Лісандра.
Алістер та Еліас прораховували шляхи контрабанди еліксирів. Аркадія жила за рахунок експорту отрут та ліків. План перекрити торгівлю відхилили — це вдарило б по простому люду, що живе в будинках-деревах, а не по палацу.
Вихід знайшла Ема. Вона зрозуміла: Октавія та Лісандр не довіряють один одному. Лісандр боїться, що мати замінить його, якщо він зробить помилку. Октавія боїться, що син вижене її, як тільки відчує справжню владу.
​— Ми не будемо їх вбивати, — промовила Айкана на фінальній зустрічі, дивлячись на друзів. — В Аркадії є приказка: «Найкращий спосіб зрізати троянду — це дати їй задихнутися у власних шипах».
​— План «Дзеркало». Ми не введемо війська. Ми введемо сумнів. Ми змусимо Лісандра повірити, що Октавія готує його усунення. А Октавії дамо докази того, що її син таємно веде переговори з Гліфом про її видачу.
​Еліас усміхнувся — вперше за шість тижнів щиро і хижо.
— Тіні в дзеркалах. Вони самі зруйнують свій фальшивий рай. А ми просто подивимося, як паде дім Валур.