Глава 36

Глава 36: Математика хаосу та «невбивані» королі
​Підготовка до Дня Квітучого Гліфу — свята, яке традиційно відзначали на відкритих терасах Садів Небесної Роси за межами палацових стін — нагадувала спробу приборкати розлючений вулик. Це був єдиний день у році, коли королівська родина ставала живою мішенню на радість підданим.
​У кабінеті принца Алістера повітря можна було різати ножем. Еліас Вейн та Флема схилилися над величезною картою Садів, і їхні голоси перекривали шурхіт пергаменту.
​— Це самогубство, Флемо. Ви пропонуєте розмістити королівську ложу біля Північного фонтану. Це ж ідеальний плацдарм для снайпера з арбалетом! — Еліас люто тицьнув пальцем у карту. — Ви хочете свята чи публічної страти?
​Флема навіть не кліпнула. Її очі світилися холодною логікою.
— Еліасе, Північний фонтан — це єдина точка, де акустика дозволяє почути звук натягнутої тятиви за тридцять метрів. Якщо ми поставимо їх у центрі, як ви хочете, ми отримаємо «сліпу зону» з боку лабіринту. Ваша стратегія захисту нагадує мені спробу закрити дірку в греблі пальцем.
​— Моя стратегія — це залізо і дисципліна! — вигукнув Еліас. — А ваша — це сподівання на те, що у вбивці буде поганий слух!
​Вони синхронно повернулися до Алістера, який стояв біля вікна, потераючи скроні.
— Ваша Високосте, — Еліас вклонився з відтінком театрального розпачу, — розсудіть нас. Ця дівчина пропонує план евакуації через підземні колектори, де рівень води може піднятися за п'ять хвилин. Вона хоче втопити короля раніше, ніж його застрелять!
​— Це не колектори, а дренажна система епохи Перших Будівельників, — спокійно виправила Флема. — Вона суха вже двісті років. Ваша Високосте, план Еліаса передбачає евакуацію через головну алею. Це як виставити мішені в тирі й попросити ворога почекати, поки ми добіжимо до карети. Хто ще з нас хоче смерті монарха?
​Алістер зітхнув.
— Північний фонтан, але з додатковим постом гвардії на даху ротонди. І підземний шлях... Еліасе, перевірте його особисто. Якщо там буде хоч сантиметр води — ви особисто будете нести Короля на руках.
***
​Тим часом у підвальній лабораторії панувала зовсім інша атмосфера. Тут пахло розпеченим металом, озоном та вишневим пирогом, який Мірея якимось дивом примудрилася притягти сюди.
​— Теріане, ти занадто зациклений на симетрії рун, — Мірея мазнула сажею по щоці, розглядаючи масивний золотий браслет. — Нам не треба, щоб воно було гарним. Нам треба, щоб воно витримало пряме попадання тарана.
​— Міреє, якщо структура рун не буде гармонійною, артефакт просто вибухне на руці у принца Лу, — Теріан терпляче підправив гравіювальну голку. — Наше завдання — створити «Абсолютну Оболонку». Кожен тип небезпеки: від сталі до проклять крові.
​— Тоді додай сюди дрібку порошку з іклів пустельного змія, — Мірея простягнула йому мішечок. — Це закриє пролом у захисті від ментальних атак. А якщо ні — ну, принаймні, браслет буде приємно світитися фіолетовим перед смертю носія.
​Двері лабораторії відчинилися, впускаючи Каспіана. Він виглядав похмурим, що було його звичним станом, але сьогодні в його погляді читалося щось схоже на передчуття катастрофи.
​— Показуйте, що ви наробили, — кинув він, підходячи до випробувального стенда. — Канцелярія вимагає результатів.
​— Обережніше, Касе, — хмикнула Мірея, передаючи йому зразок — невеликий медальйон. — Це «Невразливість 1.0». Ми з Теріаном вклали туди стільки сили, що він може зупинити навіть твоє занудство.
​Каспіан затиснув медальйон у кулаці. Його очі затягнулися чорною плівкою «Тіньового зору». Він активував бойове закляття інквізиції — прямий удар чистої енергії, який мав би розколоти камінь. Медальйон спалахнув яскравим сріблястим світлом. Повітря здригнулося, відкинувши Каспіана на крок назад.
​— Непогано, — Каспіан розім'яв пальці. — Але він нагрівся. Якщо захист триватиме більше хвилини, носій отримає опіки третього ступеня.
​— О, вибачте, що ми не врахували ніжну шкіру аристократів! — саркастично вигукнула Мірея. — Можливо, нам додати туди охолоджуючі руни та функцію масажу плечей?
​— Міреє, він правий, — Теріан швидко робив записи. — Потрібен стабілізатор.
​— Стабілізуйте швидше, — відрізав Каспіан. — Бо Флема та Еліас у кабінеті зверху вже майже поділили королівство на зони впливу, і судячи з криків, вони збираються захищати Сади за допомогою логічних парадоксів. Мені потрібно щось реальне, що не вибухне в руках у дитини.
​— Ми працюємо, Касе, — Мірея знову взялася за голку, її чорні очі на мить блиснули азартним вогнем. — Іди, потренуйся на манекенах. А ми зробимо так, щоб навіть якщо Сади злетять у повітря, Король залишився сидіти на своєму місці. Навіть якщо стілець при цьому буде летіти в інший бік.
​Каспіан вийшов, а Мірея та Теріан знову схилилися над столом. У Гліфу було лише три дні, щоб підготуватися до свята, яке обіцяло стати або тріумфом логіки, або грандіозним провалом, захищеним сріблястим сяйвом.