Глава 24

Глава 24: Танці на скляних лезах
​Маєток фон Кроу зранку нагадував поле битви, де замість гармат вибухали рулони шовку, а замість диму стояв аромат найдорожчих парфумів Ейдосу. Якби воля мешканців дому була законом, вони б заколотили вікна й двері, аби не покидати свою фортецю, але на столі у вітальні лежало те, що неможливо було ігнорувати: офіційне запрошення з королівською печаткою.
​Мортімер фон Кроу стояв посеред вітальні, спираючись на свою незмінну тростину. Його погляд був суворим, як у генерала перед вирішальним наступом.
​— Через місяць, — проскрипів він, постукуючи тростиною по паркету, — у Королівському палаці Гліфу відбудеться Великий Бал Дебютанток. Король Орін особисто бажає бачити представниць усіх шляхетних родів. Ми не можемо відмовити королю, не привернувши до себе ще більше непотрібної уваги Канцелярії.
​— Мортімере, ви знущаєтесь? — Мірея, яка щойно повернулася з майстерні в замасленому робочому комбінезоні, завмерла в дверях. — Я і бал? Це як схрестити розлючену блискавку з весільним тортом. Я або підпалю чийсь кринолін, або засну прямо під час реверансу. Нам і так наказали сидіти тихо!
​— Це не обговорюється, — відрізав герцог. — Флемо, тобі двадцять один. У двадцять три ти офіційно успадкуєш графство де Валуа. Ти не можеш керувати землями батька, залишаючись «тією дивною дівчинкою, що ховається за книжками». Тобі потрібні зв'язки. Тобі потрібне визнання двору. А ти, Міреє, йдеш як її офіційна компаньйонка. Як у вихованиці роду фон Кроу, твій статус при дворі має бути бездоганним. Це найкращий спосіб показати всім, що ми — звичайна аристократична родина, а не лігво змовників.
​Флема, яка до цього моменту намагалася стати невидимою за томом «Механіки небесних тіл», тихо зітхнула:
— Дядечку, а можна я просто надішлю туди свій портрет? Він значно краще вміє мовчати і не спотикатися об власну сукню.
​— Жодних портретів! Місяць підготовки. Етикет, танці, примірки. І не дай Боже я почую, що ви обговорювали креслення Теріана під час уроку вальсу!
***
​Наступні чотири тижні перетворилися на місяць «вишуканих катувань», тобто стали для дівчат справжнім випробуванням на витривалість. Мадам Делакур, найкраща вчителька етикету в столиці, прибула до маєтку з арсеналом жорстких корсетів та зауважень.
​— Леді Флемо, підборіддя вище! Ви — майбутня володарка графства, а не шукаєте загублений мідяк на підлозі! — вигукувала мадам. — Леді Міреє, ваші кроки мають бути як шепіт вітру, а не як марш інквізиторського полку!
​Ранок: Дві години ходіння з важкими книгами на головах. Мірея примудрялася тримати на маківці три томи «Законів Гліфу», водночас потайки випалюючи іскрою багряного вогню маленькі дірочки на мереживних серветках мадам Делакур.
​День: Танці. Вальс, мазурка, менует. Флема виявилася напрочуд граційною, але її розум постійно відлітав до Теріана в Реліктію — вона вираховувала швидкість його пересування пустелею замість кроків партнера.
​Вечір: Нескінченні примірки.
— Я не одягну рожевий, — заявила Мірея, коли кравчиня принесла черговий зразок шовку. — В ньому я схожа на зефір, який забули на сонці.
​Зрештою, для Флеми обрали ніжно-блакитну сукню, що нагадувала ранковий туман над Сингеєю, розшиту срібними нитками. Мірея ж зупинилася на глибокому винному кольорі — сукня з важкого атласу підкреслювала її характер і небезпечний блиск чорних очей.
***
​Коли настав день балу, маєток фон Кроу завмер. Навіть Каспар на кухні перестав гримати посудом. Дівчата спустилися великими сходами. Флема виглядала як саме втілення ефірного духу: легка, прозора, зі срібними шпильками у волоссі. Мірея ж була втіленням прихованої сили — її постать випромінювала впевненість, яку не міг приховати жоден корсет.
​Мортімер чекав їх внизу в парадному камзолі.
— Виглядаєте... прийнятно, — сухо сказав він, але в його очах, що звикли бачити лише помилки, вперше промайнула гордість. — Карету подано.
​Екіпаж з гербом фон Кроу повільно рухався вечірніми вулицями Гліфу. Столиця сяяла тисячами магічних ліхтарів. Чим ближче вони під'їжджали до Королівського кварталу, тим більше ставало карет. Шлях через всю столицю здавався вічністю.
​— Дивись, — прошепотіла Флема, припавши до вікна. — Здається, весь Гліф сьогодні зібрався біля палацу.
​Мірея нервово поправила довгу рукавичку, під якою ховалася іскра її вогню та татуювання, що свідчило про її силу.
— Цікаво, чи впізнає нас Каспіан у цьому маскараді? — буркнула вона. — Сподіваюсь, він не спробує заарештувати нас за «надмірне використання парфумів».
​Карета нарешті зупинилася перед парадними сходами Королівського палацу. Гвардійці в золотих кірасах вишикувалися в два ряди. Музика вже долітала з відкритих вікон бальної зали, змішуючись із гулом голосів.
​Мортімер вийшов першим і подав руку дівчатам.
— Пам'ятайте, — прошепотів він. — Сьогодні ви не просто вихованки. Ви — обличчя дому фон Кроу. Тримайте спини рівно, навіть якщо світ почне руйнуватися. Ми маємо зіграти свої ролі до кінця.
​Вони зробили перший крок на червону доріжку, і двері палацу розчинилися, занурюючи їх у сліпуче світло кришталевих люстр та шепіт аристократії, серед якої вже чатували уважні очі Таємної Канцелярії.