Глава 14

Глава 14: Теорія хаосу та ідеально заварений чай
​Минуло чотири роки. Міреї та Флемі виповнилося двадцять. Це був вік, коли дівчата в Гліфі зазвичай вибирали між вдалим шлюбом та кар'єрою, але вихованки Мортімера фон Кроу вибрали третій шлях: випробування нервової системи свого опікуна на міцність.
​— Теріане, якщо ти ще раз скажеш «згідно з протоколом Академії», я запхну цей протокол у твій самовар! — крик Міреї рознісся коридором.
​Вона вилетіла з майстерні, за якою гнався невеликий металевий чайник на курячих ніжках. Чайник розлючено свистів і намагався вщипнути її за поділ сукні.
​— Я просто зауважив, що стабілізатор фону має бути відкалібрований, — спокійно відповів Теріан, виходячи слідом. Він виглядав бездоганно: біла сорочка, жодної плями сажі. — Мій дипломний проект «Автономний захисник дому» не має намагатися зварити ноги власній творчині.
​Теріан Талвін став зіркою Академії Гліфа. Професори пророкували йому місце в Королівській раді артефакторів. Його креслення називали геніальними, а механізми — «такими, що дихають життям». Але ніхто в Академії не знав головної таємниці: за ідеальними розрахунками Теріана завжди стояв «темний двигун» — дика магія Міреї.
​— Твій чайник ожив лише тому, що я влила в його серцевину іскру радості! — вигукнула Міра, застрибуючи на перила. — А за твоїм протоколом він би просто кипів і мовчав, як зануда!
​— Саме тому ти — мій секретний інгредієнт, — Теріан ледь помітно посміхнувся, підходячи до неї. — Хоча я досі не розумію, чому ти забороняєш мені вказати твоє співавторство. Ця робота принесла б тобі славу.
​— Славу? — Мірея пирхнула, з'їжджаючи вниз по перилах прямо до ніг Мортімера. — Теріане, я — «чорноока відьма», вихованка похмурого герцога. Якщо моє ім'я з'явиться в твоїх наукових роботах, їх спалять швидше, ніж ти встигнеш сказати «резонанс». Твій талант — чистий, як сталь. Не треба псувати його моєю репутацією. Нехай світ думає, що ти просто найкращий артефактор століття. Мені достатньо того, що ми знаємо правду.
​Мортімер навіть не підвів очей від газети, коли Міра приземлилася поруч. Він просто злегка підняв свою тростину, зупиняючи розлючений чайник.
​— Міреє, двадцять років — це вік, коли пристойна леді користується сходами за призначенням, — сухо промовив він. — І Теріане, я сподіваюся, твій «геніальний проект» не планує атакувати мої фікуси?
​— Це лише прототип, лорде Мортімере, — вклонився Теріан.
***
​Вечори проходили за «тихими» вечерями. Флема, яка завдяки каблучці тепер була головним мозком їхньої команди, розкладала на столі схеми.
— Отже, план на завтра: Міра йде за кристалами, Теріан йде до Академії отримувати чергову золоту медаль, а Мортімер... ви просто намагаєтеся не виглядати так, ніби хочете нас усіх виселити.
​— Я вже давно змирився з долею, — відпив чай герцог. — До речі, чай сьогодні має присмак... лаванди та шестерень?
​— Ой! — Міра зашарілася. — Я намагалася зарядити заварку на «гарний настрій», але, мабуть, переплутала частоту з частотою годинника.
​— Принаймні, тепер я відчуваю кожну секунду свого життя неймовірно чітко, — саркастично зауважив Мортімер. — Буквально чую, як цокає моя печінка.
​Їхній сміх обірвався різко. Важкий, залізний удар у дубові ворота — звук, який неможливо сплутати ні з чим іншим. Ритмічний. Холодний. Владний.
​Каспар зблід, зазирнувши у вікно.
— Лорде Мортімере... — прошепотів він. — Це вони.
​Мортімер повільно встав. Його обличчя в одну мить перетворилося на непроникну скелю.
— Міреє, Теріане — в майстерню. Приберіть все, що іскрить. Флемо — в бібліотеку.
​Він підійшов до дверей сам. Коли важкі засуви відсунулися, на порозі постали фігури в темно-синіх плащах із вишитим золотим оком — Вища Інквізиція Гліфа.
​Попереду стояв високий чоловік із прозоро-холодними очима. Каспіан Веларіс, двадцятип’ятирічний головний слідчий інквізиції та маг-універсал 5-го рівня, він є живим втіленням непохитного статуту. У перший рік служби він отримав прізвисько «Молот Інквізиції» — людина настільки принципова й недовірлива, що порядок у Сингеї для нього дорожчий за будь-які родинні зв'язки чи титули.
Його погляд одразу зачепився за перстень на руці Мортімера, а потім ковзнув углиб холу.
​— Лорде Мортімер фон Кроу, — голос інквізитора був як скрегіт сталі по льоду. — Нам надійшли повідомлення про несанкціоноване виготовлення артефактів вищого класу та приховування магічної аномалії. Ми прийшли з ордером на повну перевірку маєтку.
​Він зробив крок через поріг, і повітря в домі вмить стало важким і холодним.
— Сподіваюся, ваші вихованки будуть готові відповідати на запитання.