Розділ 45. Погоня в темряві

Тривожний сигнал пролунав пізно вночі, другого дня трьохденної відстрочки, — і Данило, прокинувшись різко, відчув, як серце калатає шалено ще до того, як почув хоч слово пояснення від Дорна, що вбіг до їхньої тимчасової кімнати в резиденції магістри.

Столиця вночі здавалась геть іншим містом за той жвавий, гамірний простір, яким Данило пам’ятав її з денних годин, — темні, майже безлюдні вулиці, освітлені лише поодинокими ліхтарями, тіні, що видовжувались між кам’яними будівлями, надаючи всьому оточенню тієї самої тривожної, непередбачуваної атмосфери, яка супроводжує будь-яке нічне місто, коли звичайний, денний порядок поступається місцем прихованим, часом небезпечним рухам людей, що воліють діяти під покровом темряви.

— Вояк, — сказав Дорн, важко дихаючи. — Той, хто свідчив проти Кресвела. Хтось намагався викрасти його з-під варти цієї ночі.

Данило вискочив з ліжка, натягуючи одяг похапцем, — і Морана, прокидаючись слідом, обличчя її виказувало ту саму тривогу.

— Він у безпеці? — спитав Данило.

— Наразі, — сказав Дорн. — Тесь помітив підозрілий рух біля будинку, де ми тримали його під охороною, і встиг втрутитись, перш ніж викрадачі досягли своєї мети. Але вони втекли, і Тесь переслідує їх зараз.

Данило кивнув, розум його вже гарячково прораховував наслідки цієї нової, тривожної спроби.

— Кресвелові люди? — спитав він.

— Найпевніше, — сказав Дорн. — Хто інший мав би мотив усунути свідка, чиї показання настільки загрозливі для його справи?

Вони вибігли назовні, — і Данило, підганяючи коня в бік будинку, де тримали свідка, відчував, як тривога наростає з кожною хвилиною цієї небезпечної, непередбачуваної погоні.

Вони дісталися будинку швидко, — і побачили Теся, що саме повертався пішки, обличчя його виказувало ту саму суміш виснаження й стриманого тріумфу.

— Втекли, — сказав він, важко дихаючи. — Двоє, можливо троє. Я поранив одного, достатньо, щоб сповільнити їхню втечу, але недостатньо, щоб захопити живим.

Данило кивнув, відчуваючи, як полегшення від того, що свідок лишився неушкодженим, змішується з тривогою про те, наскільки далеко Кресвел готовий зайти, відчуваючи загрозу власному становищу.

— Свідок у безпеці? — спитав він.

— У безпеці, — підтвердив Тесь. — Наляканий, зрозуміло, але неушкоджений. Я подвоїв варту біля його кімнати, про всяк випадок.

Вони пройшли досередини, — і Данило, побачивши молодого вояка, що тремтів у кутку своєї тимчасової кімнати, обличчя його виказувало неприховану, паралізуючу паніку, відчув гостру, майже фізичну лють проти людини, здатної піти на подібний, відчайдушний крок заради власного порятунку.

— Все гаразд, — сказав Данило м’яко, наближаючись повільно. — Ти в безпеці. Ми не дозволимо їм дістатись до тебе знову.

Вояк довго дивився на нього, тіло його все ще тремтіло від щойно пережитого жаху.

— Вони прийшли, щоб убити мене, — прошепотів він. — Не викрасти, — я чув, як один із них сказав “нехай замовкне назавжди”.

Данило відчув, як холод пронизує його зсередини, — конкретне, незаперечне підтвердження того, наскільки далеко Кресвел готовий зайти, тепер, коли його становище опинилось під загрозою.

— Ти впевнений щодо цих слів? — спитав він.

— Впевнений, — сказав вояк. — Я служив достатньо довго, щоб розпізнати різницю між наказом захопити живим і наказом усунути назавжди.

Морана, слухаючи це, обличчя її виказувало ту саму холодну, вивірену рішучість.

— Це новий, ще переконливіший доказ, — сказала вона. — Не тільки минула провина, а активна, поточна спроба перешкодити правосуддю.

Данило кивнув, розум його вже почав методично розробляти план використання цього нового, критично важливого свідчення.

— Нам треба представити це Раді негайно, — сказав він, — не чекаючи завершення повних трьох днів відстрочки. Спроба вбивства свідка — це не просто додатковий доказ, це відкрите, зухвале порушення самого процесу правосуддя.

Аврен, що приєднався до них трохи пізніше, вислухавши коротко перекладену суть події, кивнув, підтримуючи цю невідкладну необхідність.

— Погоджуюсь, — сказав старий магістр. — Подібна дія не може лишитись без негайної реакції, незалежно від формального графіка слухання.

Вони провели решту ночі, готуючи офіційний запит на термінову, позачергову зустріч із головуючим магістром, — детальний звіт про спробу вбивства, підкріплений прямим свідченням вояка, чиє життя щойно опинилось під загрозою через саму готовність говорити правду.

Вранці, коли Данило представив цей терміновий запит магістрі Північного округу, обличчя її виказало ту саму суміш тривоги й холодної, стратегічної рішучості.

— Це змінює все, — сказала вона. — Спроба усунути свідка — це не просто додатковий доказ провини, це доказ панічного відчаю, здатного розкрити справжню глибину вини значно переконливіше за будь-яке попереднє свідчення.

Данило кивнув, відчуваючи, як тиха, вистраждана надія знову оживає всередині нього, попри всю тривогу щойно пережитої, небезпечної ночі.