Вони провели наступний ранок, розробляючи план настільки ретельно, наскільки дозволяв обмежений час, — Данило, Морана, Тесь, Дорн, Аврен і сам Гаспар, зібрані навколо розкладеної карти регіону, кожен зосереджений на єдиній, критично важливій меті: врятувати Аніку, не наражаючи на небезпеку жодного з тих, хто мав узяти участь у цій ризикованій операції.
Гаспар, попри виснаження безсонної ночі, повної тривожних роздумів про майбутню долю доньки, здавався тепер зовсім іншою людиною за того зламаного, стражденного батька, якого вони застали напередодні, — тонка, обережна надія, народжена щойно отриманою підтримкою спільноти, надавала його рухам, його голосу нову, хоч і крихку рішучість, яка Данило впізнавав як перший, найважливіший крок до зцілення після тижнів прихованого, самотнього страждання.
— Наступна зустріч призначена на післязавтра, — сказав Гаспар, показуючи на позначену галявину. — Той самий вершник, той самий час, — вони ніколи не змінювали цей розпорядок.
Тесь, вивчаючи карту уважніше, тихо промовив:
— Якщо я простежу за вершником після зустрічі, тримаючись на значно більшій відстані, ніж під час попереднього спостереження, — сказав він, — можливо, вдасться визначити, куди саме він прямує, не викликаючи підозри щодо стеження.
— Небезпечно, — сказав Дорн. — Якщо він помітить переслідування, це може коштувати Аніці життя.
Тесь кивнув, визнаючи слушність цього застереження.
— Тому я скористаюсь технікою маскування власного сліду, — сказав він, — тією самою, яку відточив за роки практики. Він не повинен навіть запідозрити мою присутність.
Данило довго обмірковував цей ризикований, але необхідний план.
— А що передамо цього разу? — спитав він, звертаючись до Гаспара. — Кресвел, найпевніше, очікує на продовження того самого потоку інформації, яким ти постачав його досі.
Гаспар довго думав, обличчя його виказувало ту саму важку, зосереджену тривогу.
— Правдива, але вже застаріла інформація, — запропонував він нарешті. — Щось, що звучить цінно, але насправді більше не має стратегічного значення, — наприклад, деталі про план захисту, який ми вже змінили відтоді.
Октавія, що приєдналась до наради трохи пізніше, вислухавши коротко перекладену суть плану, кивнула, підтримуючи цю ідею.
— Розумно, — сказала вона. — Дезінформація, замаскована під правду, — принцип, яким користуються найдосвідченіші дізнавачі для введення ворога в оману, не викликаючи підозри щодо джерела.
Сельд, що приєднався до наради саме тоді, обличчя його виказувало ту саму професійну зосередженість колишнього дізнавача, тихо додав:
— Дозвольте мені допомогти підготувати цей пакет інформації, — сказав він. — Тридцять років досвіду навчили мене точно розраховувати, яка саме деталь виглядатиме достатньо цінною для ворога, не завдаючи реальної шкоди нашій стороні.
Данило кивнув, вдячний за цю пропозицію.
— Твоя допомога буде безцінною, — сказав він. — Разом із Гаспаром підготуйте найпереконливішу можливу версію, — досить конкретну, щоб задовольнити підозрілого одержувача, досить застарілу, щоб не завдати справжньої шкоди.
Данило кивнув, відчуваючи, як план поступово набуває конкретної, дієвої форми.
— Тоді підготуємо саме такий, ретельно продуманий пакет інформації, — сказав він. — Достатньо переконливий, щоб задовольнити Кресвелові вимоги, недостатньо цінний, щоб завдати реальної шкоди нашій підготовці.
Морана, обмірковуючи практичні деталі самої операції порятунку, тихо додала:
— А коли Тесь визначить місцезнаходження Аніки, — що далі? — спитала вона. — Пряма атака? Спроба таємного проникнення?
Аврен, обмірковуючи це найважче з тактичних питань, тихо промовив:
— Залежатиме від того, наскільки добре захищене це місце, — сказав старий магістр. — Якщо це просто прихована схованка з мінімальною охороною, — таємне проникнення, найпевніше, найбезпечніший варіант. Якщо ж це щось на кшталт офіційної, укріпленої застави, — нам знадобиться значно ретельніший, можливо, більш ризикований підхід.
Данило кивнув, розуміючи необхідність зберігати гнучкість плану, доки не матимуть конкретнішої інформації.
— Тоді дочекаємось Тесевого звіту, перш ніж ухвалювати остаточне рішення про метод порятунку, — сказав він. — А тим часом підготуємось до обох можливих сценаріїв.
Вони провели решту дня, готуючись до цієї критично важливої, ризикованої операції, — Тесь тренував нову, ще обережнішу техніку прихованого стеження, Дорн готував спорядження, необхідне для можливого прямого зіткнення, а Морана й Октавія розробляли план евакуації на випадок, якщо порятунок Аніки вимагатиме швидкого, безпечного відступу з ворожої території.
Гаспар, спостерігаючи за цією гарячковою, але зосередженою підготовкою, підійшов до Данила надвечір того дня, обличчя його виказувало ту саму суміш вдячності й залишкової тривоги.
— Я не знаю, як віддячити вам за це, — сказав він тихо.
— Не дякуй поки, — сказав Данило. — Дякуватимеш, коли твоя донька буде в безпеці, поруч із тобою.
Гаспар кивнув, сльози знову виступили на очах, — а тоді, зібравшись із духом, спитав про те, що, судячи з виразу обличчя, турбувало його найбільше: