Розділ 31. Витік

Вельд і Октавія провели наступні три дні, занурені в ретельне, методичне розслідування, — той самий тип роботи, який Вельд уже виконував раніше для Сельда, тепер спрямований усередину, на болючу, небажану можливість зради серед їхнього власного, ретельно вибудованого кола.

Вони працювали в невеликій, віддаленій кімнаті бібліотеки, подалі від звичайного, буденного руху школи, — не тому, що соромились цієї роботи, а тому, що обидва розуміли: передчасне поширення чуток про можливу зраду могло завдати шкоди, значно серйознішої за саму підозру, руйнуючи довіру, яку школа так ретельно, так дбайливо будувала протягом усього довгого, небезпечного року. Вельд, розкладаючи перед собою десятки нотаток, зібраних за останні дні спостережень, відчував, як звична, майже медитативна зосередженість картографічної роботи допомагає йому впоратись із важким, емоційним тягарем цього несподіваного, небажаного розслідування.

— Почнемо з основ, — сказала Октавія, розкладаючи на столі великий аркуш паперу, розділений на колонки. — Кожна деталь, яка, судячи з усього, витекла назовні, і кожна людина, яка мала до неї доступ.

Вельд кивнув, дістаючи власні нотатки, зібрані за останні дні спостереження й розпитувань.

— Точна дата від’їзду делегації, — сказав він, записуючи перший пункт. — Обговорювалась на нараді три дні тому, присутні двадцять три особи, включно з новими союзниками.

— Далі, — сказала Октавія, — Кресвелова обізнаність про специфічну техніку захисту внутрішнього рубця, — та, яку Данило показав тільки найдосвідченішій, найдовіренішій групі практиків.

Вельд записав це, а тоді, повільно, почав звіряти списки присутніх на кожній із цих двох окремих подій.

— Перетин, — сказав він нарешті, показуючи на кілька імен, що з’являлись в обох списках. — П’ятеро людей, присутніх і на нараді про дату від’їзду, і серед тих, хто бачив демонстрацію техніки захисту.

Октавія довго вивчала ці п’ять імен, обличчя її виказувало ту саму важку, неохочу зосередженість людини, змушеної розглядати найгіршу з можливих підозр щодо людей, яких вона сама допомагала приймати до спільноти.

— Гаспар, — прочитала вона перше ім’я. — Радован. Кадмус. Один із нових учнів на ім’я Стефан. І, — вона на мить завагалась, — Сельд.

Вельд довго мовчав, обмірковуючи вагу цього списку.

— Не всі однаково ймовірні, — сказав він нарешті. — Радован і Кадмус довели свою відданість роками спільної боротьби. Сельдова зрада коштувала б йому надто дорого, зважаючи на все, чим він щойно пожертвував заради приєднання до нас.

— Залишаються Гаспар і Стефан, — сказала Октавія тихо, — обидва — відносно нові союзники, чия лояльність, попри всі позитивні враження, ще не пройшла випробування часом так само глибоко, як в решти.

Вони довго сиділи мовчки, обмірковуючи вагу цього тривожного висновку, — жоден із них не бажав вірити, що хтось із цих людей, довірених настільки, щоб мати доступ до найчутливішої інформації спільноти, справді міг виявитись джерелом зради.

— Можливо, є спосіб перевірити це магічно, — сказав Вельд нарешті. — Данило згадував колись про читало, про здатність виявляти приховані аномалії чи невідповідності в чиємусь чутті.

Октавія довго думала над цією пропозицією, обличчя її виказувало ту саму зважену обережність.

— Читало виявляє магічні аномалії, — сказала вона, — не моральну зраду чи приховані наміри. Хтось міг би передавати інформацію Кресвелу цілком звичайним, немагічним шляхом, — листом, особистою зустріччю, — і жодна магічна перевірка цього не виявила б.

— А якщо зрадник сам використовує магію для приховування слідів своєї комунікації? — спитав Вельд. — Фальшивий слід, подібний до того, яким сам Данило колись користувався для введення в оману переслідувачів?

Октавія довго обмірковувала цю тривожну можливість.

— Тоді нам знадобиться хтось, здатний розпізнати штучно створений слід від справжнього, — сказала вона. — Тесева здатність відчувати магічні сліди могла б виявитись корисною тут, якщо ми зможемо застосувати її обережно, не викликаючи зайвих підозр серед тих, кого перевіряємо.

Вельд кивнув, визнаючи слушність цього застереження.

— Тоді нам потрібен інший підхід, — сказав він. — Можливо, ретельніше спостереження за кожним із двох підозрюваних, без прямого звинувачення, доки не матимемо конкретніших доказів.

Октавія погодилась, і вони провели решту дня, розробляючи обережний, делікатний план подальшого спостереження, — не відкрите розслідування, здатне зруйнувати довіру спільноти передчасно, а тиха, ретельна перевірка, спрямована на підтвердження чи спростування щойно народженої, тривожної підозри.

Коли Данило почув про результати цього розслідування того ж вечора, обличчя його виказувало ту саму важку, болісну тривогу, яку відчували Вельд і Октавія протягом усього дня цієї неприємної роботи.

— Гаспар, — повторив він тихо, згадуючи першу, успішну зустріч, теплий прийом, щиру, здавалось, вдячність за порятунок після подвійної атаки. — Не можу повірити, що це справді він.

— Ми не маємо доказів, — сказала Октавія обережно. — Тільки логічний перетин можливостей, недостатній для остаточного звинувачення.

Данило кивнув, попри всю тривогу намагаючись зберегти ту саму зважену, справедливу обережність, яку Аврен радив йому напередодні.