Розділ 28. Перші загони

Тесь і Дорн вирушили на розвідку до Південного округу три дні по тому, як Дорнові тривожні новини про Кресвелів інтерес до внутрішнього кола союзу змусили Данила посилити пильність по всій мережі, — цього разу з конкретною метою підтвердити чи спростувати підозру про можливу, масштабнішу мобілізацію.

Вони їхали переважно мовчки більшу частину подорожі, кожен занурений у власні думки про те, що могли виявити, — Тесь, попри роки досвіду в подібних розвідувальних місіях, відчував незвичну, тривожну напругу, яка супроводжувала кожну попередню подорож до серця ворожої території, тільки цього разу гострішу, ще не до кінця усвідомлену, ніби якесь глибинне чуття попереджало його про масштаб небезпеки, яка чекала попереду.

Вони дісталися прикордонної застави на четвертий день подорожі, тим самим обережним, вивченим маршрутом, яким наближались би до будь-якої іншої небезпечної, потенційно ворожої території, — і те, що побачили, наблизившись до околиць головного гарнізону Південного округу, змусило обох застигнути в мовчазному, приголомшеному вжаху.

Табір, розкинутий за межами звичайних, укріплених стін застави, налічував щонайменше дві сотні вояків, — значно більше за звичайний, стандартний гарнізон, який Тесь пам’ятав із попередніх, менш тривожних часів.

— Це не звичайна варта, — прошепотів Дорн, спостерігаючи за табором із безпечної відстані прихованого спостережного пункту. — Це підготовка до чогось значно масштабнішого.

Тесь довго вивчав табір, застосовуючи те саме чуття, яке відточив за роки практики розпізнавання військових формувань, — рахуючи наближено кількість наметів, коней, возів із припасами, кожна деталь підтверджувала масштаб цієї несподіваної, тривожної мобілізації.

— Дивись, — сказав він тихо, показуючи на групу вояків, що саме отримувала якісь предмети з великих, ретельно охоронюваних возів. — Що вони роздають?

Дорн примружився, намагаючись розгледіти деталі на такій відстані.

— Схоже на артефакти, — сказав він нарешті. — Ті самі, потемнілі камені, які Кресвел використовував проти Меліси й інших.

Тесь відчув, як холод пронизує його зсередини, — масове озброєння цілого підрозділу артефактами, здатними знешкоджувати чуття, а не просто окремі, ретельно сплановані демонстрації проти ізольованих цілей.

Вони спостерігали ще годину, ретельно фіксуючи кожну деталь, кожен рух у таборі, — і коли нарешті переконались, що зібрали достатньо інформації для термінового звіту, почали обережний, непомітний відступ до безпечнішої позиції.

— Офіційне пояснення? — спитав Дорн, коли вони віддалились на достатню відстань, щоб дозволити собі тихішу, менш напружену розмову.

— Табличка на в’їзді до табору проголошувала “посилений захист торгових шляхів”, — сказав Тесь. — Офіційний, легітимний привід, який жоден магістр не наважиться прямо оскаржити, попри очевидну невідповідність масштабу цієї “охорони” реальній потребі торгових караванів.

Дорн довго думав над цим тривожним відкриттям, обличчя його виказувало ту саму зосереджену тривогу.

— Це саме те, чого ми боялись, — сказав він. — Кресвел готується до чогось значно масштабнішого за окремі, розрізнені атаки. Двісті вояків, озброєних артефактами, — цього достатньо для скоординованої, одночасної операції проти кожного відомого йому вузла нашої мережі.

Вони поспішили назад до долини школи, — і Тесь, попри виснаження довгої, напруженої розвідки, підганяв коня щосили, розуміючи, наскільки критично важливою була ця інформація для подальшого планування захисту.

Данило зустрів їх особисто, коли вони нарешті дісталися долини, пізно ввечері третього дня зворотної подорожі, обличчя його виказувало те саме нетерпляче очікування, яке супроводжувало кожну попередню, критично важливу місію цього довгого, небезпечного шляху.

— Що дізнались? — спитав він.

Тесь довго дивився на нього, а тоді, важко видихнувши, почав переказувати все, чого вони дізнались, — двісті вояків, масове озброєння артефактами, офіційний, але явно фальшивий привід “захисту торгових шляхів”.

Данило слухав це мовчки, обличчя його ставало дедалі суворішим із кожним новим фактом, — і коли Тесь закінчив, довго стояв, обмірковуючи вагу щойно почутого.

— Це значно масштабніше за все, з чим ми стикались досі, — сказав він нарешті.

Морана, приєднуючись до наради, тихо спитала:

— Скільки часу, на вашу думку, знадобиться Кресвелу, щоб завершити підготовку цієї операції? — спитала вона.

— Не знаю точно, — сказав Тесь. — Але, судячи з масштабу вже завершеної мобілізації, — можливо, тиждень, можливо, менше.

Данило довго обмірковував цю тривожну арифметику, — слухання Верховної Ради наближалось, а тепер ще й ця нова, значно небезпечніша загроза насувалась паралельно, залишаючи їм катастрофічно мало часу на підготовку до обох, критично важливих випробувань.

Аврен, що приєднався до наради трохи пізніше, обличчя його виказувало ту саму зважену тривогу.

— Нам треба переглянути весь наш план, — сказав старий магістр. — Захист внутрішнього рубця, техніка розподіленої уваги, децентралізована мережа Морани, — усе це готувалось для протистояння окремим, розрізненим атакам, а не координованій операції такого масштабу.