Розділ 25. З’їзд ворогів

Магістр Кресвел приймав своїх союзників у тому самому просторому, вишукано обставленому залі, який слугував йому для найважливіших, найделікатніших нарад, — і, дивлячись на зібраних навколо довгого столу магістрів, дозволяв собі коротку, стриману оцінку масштабу коаліції, яку він так ретельно й терпляче будував останні місяці.

Свічки на стінах горіли яскраво, освітлюючи дороге, вишукане оздоблення зали теплим, золотавим світлом, — і Кресвел, оглядаючи присутніх, кожного ретельно вивченого, ретельно оціненого за роки терплячої, методичної роботи, відчував ту саму холодну, професійну задоволеність, яку відчував би будь-який досвідчений стратег, спостерігаючи, як роки планування нарешті набувають конкретної, відчутної форми.

П’ятнадцятеро регіональних магістрів зібрались цього вечора, — більше, ніж будь-коли раніше, доказ того, наскільки успішною виявилась його довга, методична кампанія переконання й тиску.

— Дякую, що знайшли час прибути особисто, — сказав Кресвел, звертаючись до зібрання. — Слухання Верховної Ради наближається, і нам необхідно узгодити остаточну стратегію.

Магістр Тарін, його найдовіреніший помічник, підвівся, розгортаючи документ із детальним підрахунком очікуваних голосів.

— За нашими підрахунками, — сказав він, — ми маємо тверду підтримку дванадцятьох магістрів, включно з присутніми тут. Ще п’ятеро лишаються невизначеними, схиляючись у той чи інший бік залежно від останніх подій.

Кресвел кивнув, обмірковуючи цю статистику з тією самою холодною, вивіреною ретельністю, з якою підходив би до будь-якого іншого стратегічного розрахунку.

— А опозиція? — спитав він.

— Магістра Північного округу, звісно, — сказав Тарін. — Разом із трьома чи чотирма іншими, чия підтримка Данилової моделі лишається непохитною.

Один із магістрів, старший чоловік із сивим волоссям, чиє ім’я Кресвел пам’ятав як магістра Кольвіна, підвівся, обличчя його виказувало ту саму стриману, але помітну тривогу.

— Дозвольте задати незручне питання, — сказав він. — Я чув чутки про дізнавача Сельда, — про те, що він нібито перейшов на бік Данила, готовий свідчити проти нашої кампанії.

Тиша, що впала над залою, була важка, повна нового, тривожного усвідомлення масштабу цієї втрати.

Кресвел довго мовчав, обличчя його лишалось незворушним, попри внутрішнє роздратування, яке ця новина справді викликала в ньому.

— Чутки, — сказав він нарешті, — часто перебільшені. Але, так, я підтверджую: дізнавач Сельд, судячи з усього, вирішив приєднатись до опозиції.

Магістр Кольвін довго обмірковував це визнання, обличчя його виказувало ту саму зростаючу тривогу.

— Це серйозна втрата, — сказав він. — Тридцять років бездоганної репутації, готової свідчити проти нас перед усією Радою.

— Це проблема, — визнав Кресвел, — але не катастрофа. Один свідок, хай яким досвідченим, не переважить сукупність доказів, які ми готуємо для представлення Раді.

Інший магістр, молодша жінка на ім’я Ферра, чия територія межувала з округом Даргена, тихо додала:

— А що з магістром Даргеном? — спитала вона. — Я чула, що він відхилив нашу пропозицію, попри значно щедріші умови, ніж будь-яка інша, яку ми пропонували цього місяця.

Кресвел відчув, як роздратування загострюється, попри всю зовнішню незворушність.

— Дарген обрав власний шлях, — сказав він коротко. — Його втрата болюча, але не фатальна для загального балансу голосів.

Ферра довго дивилась на нього, обличчя її виказувало щось, схоже на обережний, ще не до кінця сформований сумнів.

— Магістре Кресвел, — сказала вона повільно, — дозвольте бути відвертою. Я приєдналась до цієї коаліції, вірячи, що централізована уніфікація справді необхідна для стабільності Колегії. Але останніми тижнями я чую дедалі більше історій про успіхи Данилової моделі, — про врятовані життя, про громади, що процвітають завдяки легальному навчанню. Чи справді ми на правильному боці цієї боротьби?

Тиша, що впала над залою після цього прямого, незручного питання, була найважчою з усіх, — і Кресвел, відчуваючи, як контроль над цією нарадою починає вислизати, зрозумів, що мусить діяти рішуче, перш ніж подібні сумніви пошириться далі серед решти союзників.

— Магістро Ферро, — сказав він, голос його лишався спокійним, переконливим, — я розумію ваші сумніви. Але дозвольте нагадати: питання не в тому, чи Данилова модель здатна працювати в окремих, ретельно контрольованих випадках. Питання в тому, чи можемо ми дозволити собі ризик, який неконтрольоване поширення подібних шкіл несе для стабільності всього королівства.

Він підвівся, підходячи до карти регіону, розгорнутої на стіні, — тій самій, яку використовував для планування кожної попередньої операції цієї довгої, методичної кампанії.

— Уявіть, — сказав він, звертаючись до всього зібрання, — світ, у якому кожен, хто відчуває бодай найменшу здатність до магії, вважає себе вправі навчатись самотужки, без належного нагляду, без структурованого контролю, який Колегія забезпечувала століттями. Хай яким привабливим не здавався б приклад однієї, ретельно керованої школи, — масове поширення цієї моделі неминуче призведе до катастроф, яких жоден із нас не зможе передбачити чи стримати.