Архінекромант, навіжене чудовисько і Кракен

— Тобі варто частіше носити мене під руки, це незабутні враження, — спокійно сказав Добі.

Десь посеред Чорного моря, берег був далеким, як горизонт. Банші несла копію Добі, тримаючи її під руками, вона левітувала тому маріонетка не торкалася поверхні моря.

— Звісно, а тепер на дно, — сказала Банші та відпустила маріонетку.

— Чекай! Я потону! Мене знесе підземна течія! Ненавиджу воду… — копія швидко дісталася морського дна.

— Бачиш, нічого не сталося, — Банші спустилася на дно разом із копією.

— Гаразд, пішли, — сказала копія, крокуючи по морському дну і тримаючи за руку Банші, — яким чином ти плануєш знайти допомогу в Чорному морі?

— Вітаю, Банші. Давно не бачилися. Усе ще лякаєш людей? — привіталася королева русалок, — о, а кого твій компаньйон бачить, це повинен бути той, кого він найбільше любить.

Добі дивився на королеву. Вона прийняла людський силует, силует був вдягнений у сіру робу та маску у формі черепа — Добі бачив себе.

— Я бачу Банші.

— О, це, певно, через те, що ми тримаємося за руки. А ти, звісно, продовжуєш лежати на дні, поки слуги тягають тобі їжу, королево?

Хотілося б мені так жити, — подумав Добі.

— Що ще ти хочеш робити на дні морському? Якщо тобі потрібна допомога, то проходь і поклич моїх дипломатів, мені потрібна допомога з одним китом.

— Я знову на це не поведуся, у Чорному морі немає китів, — сказала банші, сперши руки в боки.

— Ти не повіриш, хтось зібрав своїх риб та командує ними, наче громадним китом, вони планують перетнути залив поруч із Царгородом.

— Добі, допоможемо?

— Це ми прийшли просити допомоги! Я поняття не маю, чим ти хочеш допомогти.

— Хіба ти не можеш відродити мертвих риб та вступитися за русалок?

— Можу, проте навіщо нам це робити?

— Русалки й сирени можуть звабити ворогів.

— Нам це ніяк не допоможе, я не хочу вступати в сутичку з армією, мені потрібно свою збирати.

— Ні, Добі, зачекай, не тікай, я вже пообіцяла, що ти допоможеш, хіба ти не зумієш жити на дні моря, якщо все піде не так?

— Мені не подобається на дні моря, щосекунди я трошки задихаюся, тому хай розбираються самі.

Банші взяла за руку Добі.

— Будь ласка, багато із цих русалок не можуть перетнути залив, їх може дістати вибух Куршака, по них явно прийдуть, коли чисельність нечисті впаде.

— Проте це не має жодного значення, гори риб, що зібралися докупи, повинні контролюватися якоюсь іншою королевою русалок, давай я попрошу допомоги в неї.

— Я вас чую, досить говорити про зраду, — сказала Королева русалок, усе ще лежачи.

— Проблема, Добі, у тому, що та русалка не захоче нас бачити, — сказала банші.

— О, привіт, рибко-розвідник, — сказав Добі, дивлячись, на світ очима дрібної рибки, — Чекай, там не зграя риб зібраних докупи? Кракен там? Здоровенний восьминіг, що є бойовим звіром? Охо-хо подібне чудовисько не подохне, намагаючись переступи Царгород, воно буде моїм.

— Королево, ми маємо благі наміри, — сказала банші.

— Я згоден допомоги. Я захоплю це чудовисько та буду керувати світом.

— Ігноруйте другу частину.

Добі крокував до свого місця призначення, він збирався вполювати в Середземному морі Кракена.

— Де ти знайшов мерців для армії? — спитала банші.

— На дні моря лежали трохи.

Кракен виліз з-під піску морського дна та замахнувся мацаком, заставши зненацька Добі та його маріонеток, Банші почала штовхати маріонетку Добі в сторону, щоб той уникнув мацака.

— Я згодна з тобою, нам потрібно забиратися, — сказала банші.

— І що ми зробимо? Підемо шукати допомоги?

Перед ними стояло непереможне чудовисько, рух під водою був обмеженим, Добі думав, як вони будуть перемагати Кракена, щоб завербувати у свою армію. Добі пішов до Кракена сам, розкинув руки в сторони та почав говорити під водою.

— Чи умієш ти говорити, о могутній Кракен?

Чудовисько замахнулося знову на маріонетку та королева русалок відштовхнула маріонетку в сторону.

— Якби воно вміло розмовляти, ми б це чудовисько давно б уже звабили, тобі не здається? — спитала Королева русалок.

— У мене не так багато ідей, якщо воно дійде до Константинополя, то його закидають Грецьким, вогнем. Хоча, захисники Царгороду його ослаблять і в нас вийде його добити.

— Ні ви цього робити не будете, вам потрібна формула Грецького вогню?

— Та ні, подібну технологію ніколи не втратять.

Кілька сотень мерців, що крокували дном. 

— Те що ви зуміли притягнути сюди скелети — це… Чекайте, чому їх так багато? Звідки ви взяли три тисячі, коли ви побудували стільки кораблів?

— Я їх притягнув, як тільки прознав про Кракена, а три тисячі мертвих та один спустошений ліс принесли флот.

Гарпуни почали летіти та намагалися влучити Кракену в око, проте чисельні мацаки постійно відбивали гарпуни та топили кораблі.

— Я віддам наказ офіцерам цілити в мацаки, все-таки зручно було знайти стільки матросів на дні. Банші для тебе є бойове завдання.

— Звісно, я рада служити будь-яким чином.

Шторм прекрасна погода, нотки радості, от би все життя було таким, — думав собі Добі та почав наспівувати знайому лише собі мелодію.

Добі їхав хвилями на невеличкій яхті, був сильний шторм та корабель гнало в сторону Кракена, а вітрилом була…

— Я не це мала на увазі, — сказала банші зі сльозами на очах.

Один із гарпунів влучив Кракену в мацак, той із гучним риком підняв мацак над водою та опустив його, перевернувши корабель на дно, скелети продовжували триматися за мацаки, та вони обліплювали Кракена, дряпаючи його шкуру. Кораблі кружляли та поступово Кракен виснажувався, проте кількість кораблів стала катастрофічно малою.

Добі на своїй яхті гнав уперед до очей Кракена, бо його рухи ставали повільніше. Кракен помітив дрібний кораблик та відразу поніс мацак, здіймаючи хвилю, щоб збити Добі, проте банші вхопила Добі під руки, та під його співи підняла. Корабель розлетівся на дерев’яні друзки. Добі з Банщі підлетів до ока, намагаючись його проштрикнути, проте Кракен відкрив свою пащеку та проковтнув Добі та Банші.