Архінекромант, дракон і принцеса

Той ,хто переможе дракона отримає земельний наділ та може оскверняти тіло принцеси, як забажає.

Текст однієї з об’яв, що підписана французьким правителем.

— Дулахане, у тебе є якесь ім’я? — поцікавився Добі.

— Домінік згодиться?

— Ти його секунду назад придумав?

— Звісно ні, чому б не вирішити, що робити з драконом?

— Драконом? Яким драконом? Я думав ми йдемо шукати допомоги.

— Дракон переміг багато відомих героїв та все ще збирає їх зброю, як скарби.

— Проте навіщо комусь потрібен дракон? Якось задорого для вартового в’язниці.

— Дракон був просто зручним створінням, він має кілька гнізд та мандрує по королівствах, а королі туди відправляють всіляких невірних, проте коли дракон бачить численну армію, то він просто улітає в інше місце.

— Дуже цікаво. О, одній із моїх маріонеток сказали, що відьма одружилася з якимось дрібним боярином.

— Добі, сфокусуйся, дракон.

— А, що на ньому фокусуватися, от ти казав, що дракон тікає, якщо бачить армію?

— Так він досить боязкий, якщо його вигнати з одного гнізда, то він просто прилетить в інше.

— Ти багато мандрувала, чи не вивчила ти гнізда дракона?

— Так, дракон не любить далекі перельоти та мешкає він поруч із фортецями, що збудували люди. Одна на узбережжі в Бретані. друга в Савої в Альпах, третя в Піренеях, четверта в Арденнах, а п’ята в туманному чорному лісі Шварцвальд.

— Тоді я просто використаю своїх маріонеток, я послав близько трьох тисячі на Кракена, ще близько тисячі я розділю та розішлю по всім лігвам, ми не дозволимо дракону сісти.

— Ти ж не зібрався вполювати дракона, заганяючи його, наче горобця?

— У тебе є кращі варіанти?

— Так, зібрати могутній похід і викликати дракона на чесну сутичку.

— Щоб він полетів, а мені відрубали голову, за вчинений драконом безлад, ні, дякую, це вже без мене, тому ласкаво просимо до мого плану, чи тобі подобається те, що я роблю?

— Звісно ні, так от я тобі не здається дивним, що я не розказував свою історію.

— І не потрібно, ти просто мандрівний лицар, що був страчений і шукав роботу в армії Галицького князя. мені цього досить, поки ти разом зі мною, хоча магічний контракт не дозволить мене покинути, проте все-таки якщо захочеш, то можеш розказати мені більше, коли забажаєш.

Близько двох тижнів пройшло та всі скелети розійшлися по лігвах дракона, чекаючи сигналу архінекроманта.

Скелети з алебардами та арбалетами почали оточувати фортеці, Дракон сидів у Савої та після короткої сутички його вигнали звідти.

Дракон, та принцеса, — думав Добі, — схоже одна з моїх мрій виконається, я напишу про це й рознесу по всьому світу, а принцеса, ну лишу її принцу, хоча ні тоді він зможе привласнити славу, збудую принцесі красиву будівлю з усіма благами, і вона не захоче звідти виходити, чому ніхто раніше до цього не додумався?

— Дулахане, чому тобі так не хотілося приймати головну сутичку у Шварцвальді? Це єдине лігво, де ми можемо непомітно напасти на дракона. Красивий вид — туманний ліс дуже страшна назва для подібної місцевості.

— Цей туман захоче пограти з нами, — проігнорував питання Добі Дулахан.

— Гаразд, востаннє ми чули про дракона, що мої скелети прогнали його із Савої та він летить на узбережжя, у Бретань.

— А, ага, то як швидко він дістанеться сюди?

— Може за день, за два постійного заганяння, якщо все піде по плану, то сюди він прилетить востаннє, уже повністю виснажений у нас є ще день, хочеш поговорити?

— Так, мені хотілося тобі показати дещо.

Дракон тут два дні назад побував, тому фортеця все ще була порожньою. Стіни були погорілими, а на землі валялися кістки, кілька героїв померли недавно.

— Що ти хотів мені розказати, Дулахане?

— Ти знаєш ,навіщо принцес посилають у замки, щоб їх потім визволяв принц?

— Не знаю, бо це красива історія?

— Дракони тримають їх лише як скарб, щоб хоробрі герої приходили до нього на обід самі, а не дракон шастав по лісах, вишукуючи їжу.

— Тобто це почесно бути принцесою в полоні дракона?

— Дракон не турбується про тебе, його лише турбує, що про тебе говорять, принцеси сплять постійно в золоті, поки дракон із галасом вилітає, він зачиняє всі двері для тебе, та ти наче миша в мишоловці.

— Проте хоробрі герої проганяють дракона та визволяють тебе.

— А що ти зробиш? Ти ж нічого не маєш у замку, окрім золота, після визволення ти будеш лише поводитися, як придворна квітка, не більше. Я мала брата, він прийшов врятувати мене від дракона.

— Мала?

— Так мала, Мене брехливо звинуватили в державній зраді, стратили й, як злий жарт закрили у вежі, пустивши глашатаїв розказувати, що той, хто переможе дракона отримає землі й тіло принцеси у своє розпорядження, а я дочка графа, а не принцеса, я сиділа в цьому клятому замку, а дракон зніс моєму брату, що прийшов мене рятувати. два тижні назад, я забрала його обладунок.

— Проте, як ти ожила.

— Мене відродив якийсь мандрівний некромант, проте він таємничим чином помер і я здобула власну волю.

— Не те щоб нечисть мала стать. Не те щоб це мало значення зараз.

— У твого брата були дивні зуби?

— Дивні? Ну так, дивні, проте ,яке це має значення?

— Герой, що помер намагаючись вбити дракона звучить, як харизматична особистість, що гарно послужить у моїй армії.

— Яка харизма, цей ідіот помер, бо напав на дракона один, — подумала Домініка

Скелет проснувся та дивився на некроманта. Його голос звучав виснаженим.

— Ні…

— Так, — відповів Добі.

— Ні…

— На жаль, так.

— Я не хочу.

— Доведеться.

— Пусти мене назад.

— Ти сам погодився прийти.

— Чекай якого біса, брате? Чиї рештки я тоді закопала на церковному кладовищі…