Глава 68. Господар вежі і кінець історії

Самовдоволена посмішка на обличчі гобліна-менеджера змінилася на гримасу жаху. Прагматичний гоблінський розум миттєво оцінив ситуацію: це була не просто магія. Це була абсолютна, тотальна влада над оточуючим простором. Це була територія, що мала свого господаря, і вони щойно вдерлися до нього в дім.

— Я… ми… діємо згідно з договором! — пропищав він, інстинктивно виставляючи перед собою ордер на конфіскацію.

— ДОГОВОРОМ? — прогримів голос Вальдемара. Папір в руці гобліна спалахнув холодним, білим полум'ям і за секунду перетворився на попіл, не обпікши його пальців.

Кам'яна підлога під ногами делегації пішла хвилями, наче вода, змусивши їх похитнутися і в паніці вчепитися один в одного. Потім гаманці на їхніх поясах самі собою розкрилися, і все срібло, що було в них, злетіло в повітря. Монети злилися в одну велетенську, сяючу кулю, яка, повисівши мить, зі свистом влетіла у відчинену скриню Тимофія і з гуркотом там розсипалася.

— За моральну шкоду, спробу незаконного проникнення та зіпсований настрій, ваш банк щойно виплатив мені компенсацію, — пролунав холодний, діловий голос. — Залишок боргу можете вважати погашеним. А тепер — геть.

Важкі дубові ворота зачинилися за їхніми спинами. Сталеві ґрати, яких не використовували століттями, з оглушливим скреготом впали вниз, відрізаючи їх від зовнішнього світу. А потім, так само повільно, піднялися на метр, відкриваючи невеликий лаз. Мовчазне, презирливе запрошення до втечі.

Гобліни не змусили себе чекати. Вони кинулися навтьоки, спотикаючись і штовхаючись, і зникли в темряві. Ґрати з фінальним гуркотом опустилися на місце.

Загроза минула. Назавжди.

У залі запала тиша, порушена лише м'яким гудінням люстри. Тимофій, тремтячи, стояв посеред кімнати. Пил на підлозі знову зібрався в знайоме обличчя архімага.

— Майстре?.. — ледь чутно прошепотів Тимофій.

Обличчя з пилу всміхнулося.

— Так, учню, — пролунав уже не грізний, а знайомий, сповнений сарказму голос Вальдемара. — Вибач за безлад. Ремонт після системного збою зайняв трохи більше часу, ніж я розраховував.