Розділ 59. Контррозвідка

Паніка була поганим порадником. Вальдемар придушив у собі перший порив жаху й увімкнув холодний, аналітичний розум стратега. Гоблін-шпигун був небезпечний не тому, що міг увірватися до вежі, а тому, що міг побачити те, що не призначалося для його очей — їхній виробничий процес. Секрет «вічних пер» був їхнім головним активом. Якщо банк дізнається про нього, вони можуть спробувати скопіювати технологію, або, що ще гірше, зрозуміють, що вежа генерує дохід, і знайдуть спосіб відібрати її ще швидше.

Потрібно було діяти. Потрібно було дати Тимофію перший урок контррозвідки.

Тимофій, нічого не підозрюючи, продовжував працювати при світлі свічок, його силует чітко вимальовувався в рамі вікна, як на сцені театру. Для шпигуна в лісі це була ідеальна вистава.

Вальдемар перебрався на балку прямо над вікном. Поруч висіла важка, курна оксамитова штора, яку не чіпали десятиліттями. Це буде його інструмент.

Він витратив одну одиницю мани на [Магічний імпульс], спрямувавши його в край штори. Вона важко хитнулася, видавши скрип старих кілець, і частково прикрила вікно.

Тимофій підняв голову, спантеличений.

— Знову протяг...

Він встав і, підійшовши до вікна, відсунув штору назад.

Вальдемар подумки вилаявся. Дурість його учня була непробивною. Потрібні були більш рішучі заходи.

Він дочекався, поки його мана відновиться. Щойно Тимофій знову сів за роботу, Вальдемар застосував [Телекінетичний маніпулятор]. Він не просто штовхнув штору. Він схопив її невидимою рукою і з силою смикнув.

Важка тканина з гучним, протестуючим скреготом проїхала по карнизу і повністю закрила вікно, зануривши кімнату в майже повну темряву, якщо не рахувати світла свічок.

— Та що ж таке! — вигукнув Тимофій, схоплюючись на ноги.

Він знову підійшов до вікна і спробував відсунути штору. Але Вальдемар був готовий. Він витратив останні дві одиниці мани на імпульс, спрямований у старий, іржавий фіксатор на карнизі. Пролунало клацання. Механізм заклинило. Штора не рухалася.

Тимофій смикав і так, і сяк, але безрезультатно. Він завмер у подиві. Це не був протяг. Це була цілеспрямована дія. Дух-охоронець. Він... він закрив вікно. Але навіщо?

Він подивився на темну тканину, потім на темряву за вікном. І він дійшов єдиного висновку, доступного його розуму.

— Воно... воно захищає нас, — прошепотів він. — Від чогось... що там, назовні. У темряві.

Він не знав, що це, але він довіряв своєму покровителю. Раз дух хотів, щоб вікно було закрите, значить, так тому й бути. Він відійшов від вікна і, трохи подумавши, переніс свою роботу в інший, більш затишний куток кімнати, подалі від будь-яких отворів, що вели назовні.

Гоблін у лісі, роздратований, дивився на почорніле вікно. Його джерело інформації зникло. Він ще деякий час постояв, намагаючись розгледіти хоч щось, а потім безшумно розчинився в темряві. Він повернеться. Але на сьогодні виставу було закінчено.

Вальдемар переміг у першій сутичці цієї таємної війни. Він не усунув загрозу, але він приховав від неї свої секрети.

УВАГА! — спливло повідомлення.

Розпочато нове завдання: "Захист комерційної таємниці".

Етап 1: "Усунення витоку інформації" - виконано.

Нагорода: 25 Досвіду.

Очікування подальших дій противника...