Розділ 41. Торговий дебют і несподіваний успіх

Горло Тимофія пересохло. Усі слова, які він репетирував дорогою, вилетіли з голови. Перед ним стояв справжній учений, і його суворий, оцінюючий погляд, здавалося, проникав у саму душу.

— Ц-це... — почав Тимофій, заїкаючись. — Це... перо. Воно... чарівне.

Учений скептично хмикнув, його інтерес почав згасати.

— Чарівне, кажеш? І що ж воно робить? Літає, як я бачу?

Трюк з левітацією привернув його увагу, але тепер були потрібні докази реальної користі, а не просто фокус. Вальдемар зрозумів, що момент зникає. Його мана тільки-но почала відновлюватися. Одна одиниця. Один шанс.

Він не міг знову змусити перо літати. Але він міг змусити його продемонструвати свою суть.

Поки вчений із сумнівом розглядав товар, Вальдемар витратив свою єдину одиницю мани на [Магічний імпульс], націливши його на верхню, пухнасту частину іншого пера, що лежало в скриньці.

Перо хитнулося, і його кінчик, оснащений зачарованим кристалом, ткнувся в дерев'яну стінку скриньки. І тут же залишив на світлому дереві чітку, вугільно-чорну лінію.

Учений замовк. Він побачив це. Перо написало без чорнила.

Його скепсис миттєво випарувався, змінившись живим, професійним інтересом. Він нахилився ближче.

— Ану, дай-но подивлюся, — його голос змінився, став серйозним і зацікавленим.

Він узяв до рук саме те перо, що залишило слід. Повертів його, вивчаючи тонку срібну обв'язку рун, крихітний кристал. Потім він дістав зі своєї сумки невеликий клаптик пергаменту і провів лінію. Перо писало. Ідеально.

— Самописне... — видихнув він з благоговінням. — Неймовірно. Скільки ти просиш за нього, юначе?

Тимофій, ошелешений таким поворотом, не був готовий до питання про ціну. Він ніколи нічого не продавав.

— П-п'ять срібних? — пискнув він перше, що спало на думку.

Учений навіть не моргнув. Він знав, що такий артефакт, хай і малий, коштував щонайменше вдвічі дорожче. Він не став торгуватися. Він мовчки дістав з гаманця дзвінку жменю монет і відрахував п'ять срібних.

— Тримай, — сказав він, простягаючи гроші. — І моя тобі порада, юначе. Не продешеви. Твій товар коштує більше.

Перший продаж. Тимофій дивився на п'ять срібних монет на своїй долоні так, ніби це були скарби дракона. Це були справжні, зароблені гроші. Він зробив це.

Учений, задоволений покупкою, вже збирався йти, але тут помітив свого знайомого, іншого книжника, що проходив повз.

— Гансе, поглянь! — гукнув він. — Ти не повіриш, що я знайшов у цього юнака! Самописне перо! Справжнє диво, кажу тобі!

Ганс, заінтригований захопленням свого колеги, підійшов до жалюгідного прилавка Тимофія. Тепер перед ним стояли вже два потенційні покупці.

А потім ще одна людина, почувши уривок розмови про «диво-перо», зупинилася з цікавості.

Навколо маленької скриньки Тимофія, що стояла в найбруднішому кутку ринку, почав збиратися натовп.