Розділ 29. Мисливець на привидів і зміна дислокації

Паніка Тимофія була явищем настільки ж вражаючим, наскільки й недовговічним. Вона швидко перегоріла, залишивши після себе вугілля фанатичного ентузіазму. Загроза віника і ганчірки змінилася загрозою значно серйознішою: дилетантським екзорцизмом. Невмілий маг, що намагається вигнати духа, був небезпечніший за мавпу з гранатою. Його закляття могли полетіти не туди, ритуали — дати зворотний ефект. Один випадковий сплеск неконтрольованої енергії — і від Вальдемара не залишиться й мокрого місця.

Він спостерігав, як Тимофій, відкинувши ідею прибирання, гарячково риється в книгах. Нарешті, він витягнув курний том з тисненням «Бестіарій Невпокоєних Духів і способи боротьби з ними в домашніх умовах». Вальдемар подумки застогнав. Він сам купив цю книгу на ярмарку років сто тому. У ній було більше вигадок, ніж у передвиборчих обіцянках деякого барона.

Тимофій почав швидко гортати сторінки. Вальдемар зі свого місця на столі міг бачити картинки: потворні зображення виючих привидів, схеми захисних амулетів і кіл.

Прочитавши пару абзаців, Тимофій озброївся першим, що трапилося під руку — маленьким, тріснутим кишеньковим дзеркальцем. Згідно з «Бестіарієм», дзеркальна поверхня могла виявити присутність духа.

— Я бачу тебе, духу! — проголосив Тимофій, намагаючись, щоб його голос звучав грізно, а не тремтів від страху. — Покажися в дзеркалі Істини!

УВАГА! — спалахнуло попередження від Системи. — Виявлено об'єкт "Дзеркало Істини (дешева підробка, Китай)". Потрапляння в поле віддзеркалення може призвести до небажаного виявлення вашої магічної аури. Рекомендовано покинути зону спостереження.

Стіл перестав бути безпечним місцем. Він був епіцентром паранормальної активності й, отже, головною ціллю для екзорциста-недоучки. Вальдемару потрібна була нова база. Нове лігво. Місце, звідки він міг би спостерігати і діяти, залишаючись непоміченим.

Його погляд спрямувався вгору. До стелі.

Під самим дахом вежі йшли масивні, потемнілі від часу дубові балки. Вони були вкриті віковим шаром пилу — ідеальне середовище проживання. Вони були високо — ідеальний спостережний пункт.

План був зухвалим. Він здійснить сходження.

Поки Тимофій, крадучись, почав «сканувати» кімнату своїм дзеркальцем, Вальдемар взявся до справи. Він підтягнув свій моток павучого шовку до краю столу. Йому потрібно було закинути один кінець на балку, що висіла за пару метрів над ним.

Він вклав одну одиницю мани в [Магічний імпульс], застосувавши його не до всього мотка, а лише до самого кінчика нитки, надавши йому початкового прискорення. Потім він витратив другу одиницю, створивши висхідний потік повітря, який підхопив найлегшу шовковину.

Це був ідеальний розрахунок. Нитка злетіла вгору, перелетіла через балку і, підкоряючись гравітації, впала по інший бік. У нього був канат, перекинутий через вершину.

— Час. За мною, Пожирачу Ефіру, — скомандував Вальдемар.

Вони почали підйом. Це було найдовше і найнебезпечніше їхнє сходження. Далеко внизу метушився Тимофій зі своїм дзеркалом, відкидаючи відблиски світла, що нишпорили по стінах, наче промені прожекторів. Вальдемар і його мокриця були двома крихітними цятками, що вперто повзли вгору по своїй рятівній нитці.

Нарешті, вони зробили це. Видершись на широку, курну поверхню балки, вони сховалися в тіні. Звідси вся кімната була видна як на долоні. Вони були в безпеці. У своїй новій фортеці.

Вони прибули якраз вчасно, щоб побачити, як Тимофій, не виявивши нічого за допомогою дзеркала, переходить до наступного етапу. Він узяв з кухні пачку солі й почав висипати на підлогу захисне коло. Навколо столу.

Вальдемар дивився на це з висоти свого нового притулку. Полювання почалося. І йому доведеться стати ще хитрішим, щоб не перетворитися з привида на вигнанця.