Розділ 27. Перший акт: симфонія скрипів

Тимофій вийшов із комірчини, озброєний до зубів. В одній руці він тримав старий віник, щетина якого нагадувала рідкі зуби старезного діда. В іншій — цинкове відро, яке видало гучний, зловісний стогін, коли він поставив його на підлогу. Апокаліпсис був готовий початися.

Вальдемар зрозумів, що діяти потрібно негайно. Не можна було дати йому намочити першу ганчірку. Потрібно було перехопити ініціативу, посіяти в його слабкому розумі насіння страху й сумніву.

Першою ціллю стали двері комірчини, які Тимофій залишив прочиненими.

Поки учень відвернувся, щоб набрати у відро води з діжки, Вальдемар і його мокриця рвонули до дверей. Це були перегони з рішучістю Тимофія.

Діставшись дверей, Вальдемар, не вагаючись, вклав обидві одиниці своєї щойно відновленої мани у два послідовні [Магічні імпульси], націлені на самий краєчок.

Ефект перевершив усі очікування. Старі, незмащені завіси завили. З протяжним, несамовитим скр-р-ри-и-и-и-пом, який, здавалося, тривав вічність, важкі дубові двері повільно, самі по собі, зачинилися і з глухим стуком стали в отвір.

Тимофій, що тягнув відро з водою, підстрибнув на місці, розхлюпавши половину вмісту собі на ноги. Він різко обернувся. Двері були зачинені. Він спантеличено почухав потилицю.

— Протяг, напевно... — невпевнено пробурмотів він, хоча у вежі було абсолютно тихо.

Насінину сумніву було посіяно.

Вальдемар не дав йому часу на роздуми. Поки Тимофій витирав штани, він уже вів свою мокрицю до нової цілі — зв'язки старих іржавих ключів, що висіли на цвяху біля входу. Сходження по кам'яній стіні для мокриці було раз плюнути.

Досягнувши потрібної висоти, Вальдемар дочекався відновлення мани і знову завдав удару. Один короткий імпульс по найбільшому ключу.

Дзень...

Звук був тихим, майже непомітним, але в напруженій тиші він пролунав як постріл.

Тимофій завмер. Він точно це чув. Він повільно повернув голову до дверей. Ключі висіли нерухомо. Але він чув.

Вальдемар вдарив ще раз.

Дзень-дзень...

Очі Тимофія розширилися. Він перестав дихати. Протяг не міг змусити дзвеніти важкі залізні ключі. Він почав повільно оглядати кімнату, його погляд став переляканим.

Для закріплення ефекту Вальдемару потрібен був третій акт. Він помітив стос пергаментів на полиці — тих самих, що призначалися для розпалювання. Серед них був і його розмазаний шедевр.

Швидко спустившись по стіні й видершись по ніжці стелажа, вони опинилися на полиці. Вальдемар використав останній відновлений імпульс не для того, щоб скинути стос, а лише для того, щоб різко підчепити верхній аркуш.

Пролунав гучний, сухий шерех.

Цього Тимофій витримати вже не міг. Він видав тихий писк, схожий на писк миші, і виставив перед собою віник, наче списа. Він більше не був прибиральником. Він був переляканим до смерті селянином, що зіткнувся з чимось надприродним.

Вальдемар, сховавшись за стосом пергаменту, із задоволенням спостерігав за створеним ефектом. Атмосферу було створено. Прибирання відкладалося на невизначений термін.

УВАГА! — спливло вікно Системи.

Розпочато новий ланцюжок квестів: "Доведення до нервового зриву".

Етап 1: "Створення атмосфери" - виконано.

Нагорода: 15 Досвіду.

Наступний етап: "Прямий контакт".