Розділ 26. Дорога додому і розробка контрзаходів

Шлях назад до вежі пройшов у гробовій тиші. Точніше, у гробовій тиші розуму Вальдемара, тому що його мокриця й гадки не мала про загрозу, що нависла над ними, і просто чіплялася за черевик.

Світ навколо втратив свою красу. Яскраві квіти здавалися отруйними, спів птахів — дратівливим, а свіже ранкове повітря — провісником бурі. Бурі з мильної води, жорстких щіток і безжальних ганчірок.

Паніка, холодна і липка, змінила зловтішний тріумф. Генеральне прибирання. Для нього, Омагіченої Порошинки, це було рівносильно геноциду. Це загрожувало не тільки його існуванню, а й усьому його майбутньому. Де він набиратиме армію пилових елементалів, якщо всі вони будуть змиті в каналізацію? Де він шукатиме нові джерела сили, якщо всі поверхні будуть відполіровані до блиску?

Це була екзистенційна криза.

Але архімаги не впадають у паніку надовго. Вони аналізують і діють. Вальдемар почав гарячково перебирати варіанти.

Завадити прибиранню фізично? Зламати віник? Прогризти дірку у відрі? Безглуздо. Він був занадто малий.

Отже, потрібно було відвернути увагу Тимофія. Створити проблему вищого пріоритету. Проблему, яка змусить його забути про ганчірки та швабри. Проблему магічного характеру.

І рішення прийшло, елегантне у своїй простоті та підступності.

Якщо вежа не може бути чистою, щоб догодити дівчині, значить, вона має стати такою страшною, щоб дівчина боялася до неї підійти на гарматний постріл. Ба більше, сам Тимофій повинен боятися в ній прибирати.

План «Примарна Вежа» почав набувати форми.

Вальдемару потрібно було стати полтергейстом. Дрібним, капосним, але досить переконливим духом.

Він провів ревізію своїх здібностей.

[Магічний імпульс] — його основний інструмент. Двох одиниць мани вистачить, щоб упустити з полиці легке пір'ячко, зсунути з місця монету або змусити тихо дзенькнути ключ у замку.

[Ефект "Засліплюючого пилку"] — у вежі повно пилу. Хто знає, як магія прореагує з ним? Або з борошняним пилом на кухні? Або зі спорами плісняви в підвалі? Поле для експериментів було величезним.

Манова Мокриця — могла залишати за собою таємничі світні сліди.

Павучий шовк — ідеальний засіб для переміщення і створення ілюзії предметів, що літають у повітрі.

Арсенал був мізерним, але для створення атмосфери страху в такого вразливого суб'єкта, як Тимофій, його могло вистачити.

Вони прибули. Тимофій, сповнений ентузіазму ідіота, увійшов до вежі й, не роздягаючись, попрямував до комірчини, де зберігався весь прибиральний інвентар. Віники, швабри, відра, ганчірки — цілий арсенал знарядь масового знищення пилу.

Зворотний відлік пішов.

— Ми сходимо, — скомандував Вальдемар, і вони з мокрицею сповзли з черевика на підлогу біля входу.

Він дивився вслід своєму учневі, який уже гримів у комірчині відрами. Війну було оголошено. І Вальдемар, Повелитель Полінозу і невдалий каліграф, готувався стати найменшим і найкапоснішим привидом в історії королівства.