Глава 2: "Майже" ідилія

Від автора: ті нещасні три читачі яким сподобалась моя книга, вибачте що так довго не було оновлень. Просто натхнення це дівка примхлива та й навчання ніхто не відміняв тож... Айда читати) 

Прийняла? Ох ти ж... І що робити накажете?! Еееее... Ніяких іконок більше не висвітилось... Що? Це все? Привітати її чи що? Та ну, шаблонне привітання точно не піде, а придумати щось неординарне не вистачає клепки... Ех, зараза, мабуть прийдеться все ж таки діяти по шаблону. Відкрити вікно швидкого чату. Знайти Бельварію... Стоп... На її іконці світиться значок непрочитаного повідомлення. Вона вже написала мені? Як добре, не прийдеться гадати як розпочати розмову... 

Бельварія: Привіт, побачила що ти повисив мені репутацію одразу на три пункти і відправив запрос у друзі. Чесно кажучи я здивована. Не думала що ти так швидко зорієнтуєшся в інтерфейсі і ще менше я очікувала що ти відправи запрос у друзі. Значить в момент коли я тобі показувала свій код ти не просто пялився на нього а записував в нотатки. Розумно. Ось, тримай винагороду за те що зміг приємно здивувати даму. Може ще зустрінемось.

І одразу як я прочитав останнє слово повідомлення від дівчини прямо перед моїми очима вискочило ще одне повідомлення, але уже від системи:

Система: Вам начислено одиниць репутації: 2 користувачем Бельварія

Дві одиниці репи? Непогано як для першого дня в Раю. І тут вискочила ще одна системка:

Система: отримано досягнення "Приємний бонус". Заробіть свою першу репутацію в перший день в Раю. Нагорода: одиниць репутації 10

Та невже. Серйозно? Якось дуже легко... І це я вже мовчу про систему досягнень. Навіщо вони в Раю? Ні бонус звісно приємний але сенс від них? Все це мені більше і більше нагадує якусь гру... Ні ну чесно, я ж з нічого отримав мабуть якесь рідкісне досягнення і бонусом ще й цілих десять (!) одиниць репутації. І в сумі маю дванадцять. Аж не віриться що репу можна так легко заробляти. Інтересно це її дійсно так легко можна отримувати чи це так, бонус новачкам щоб їх охопив азарт? Треба буде при можливості попитати про це у Бельварії. Але наче у підтвердження моєї теорії сталося наступне:

- Привіт красунчику! - Якась молода білявка стала навпроти мене.

- І тобі привіт. Чим можу допомогти? - Ну не просто ж так вона до мене підійшла щоб познайомитись? Я в це банально не вірю. І не питайте чого.

- Слухай, а можеш добавити мене до друзів? - Хто б сумнівався.

- Нащо мені це? Я ж тебе навіть не знаю. І взагалі... - Дідько а чого б такого ляпонути щоб вона від мене відстала? - Я дівчину чекаю. А вона в мене трошки ревнива, може і зачіску зіпсувати. - От жеж довбень, яка дівчина? В тебе? Ідіот, ідіот! А невідома білявка тим часом почала чіпати свої волоси думаючи наскільки все може бути погано. Чого я так подумав питаєте? Так у неї все на лиці написано.

- Ну чого ж одразу незнайомка? - Перестала чіпати своє волосся і показала мені долоню лівої руки. Там було написано: Панчижина Єлизавета Петрівна. Кількість репутації всього лиш пара сотень, менше ніж у Майка. І той самий довжелезний код який я навіть читати не став. - Ось, тепер ти знаєш як мене зовуть. То що, будемо друзями? - Чесне слово, навіщо це їй? А хоча питання непогане.

- Скажи хоча б навіщо тобі це?

- Та тут від системи сповіщення прийшло що мені треба набрати ще тринадцять друзів і я отримаю досягнення а з ним і винагороду в п'ятсот репи. То що, допоможеш мені? А я потім тобі приємно зроблю. - І ще так непрозоро натякаючи облизнула свої губи. Серйозно? Така красуня пропонує інтимні ласки за те щоб я став її другом? Я в Раю чи так, погуляти в район червоних фонарів вийшов? Ні дякую, я тут роздумую над сенсом життя тож будь ласкава не відволікай.

- Рано чи пізно ти все одно їх набереш то чого метушитися? І взагалі. Я тобі сказав що чекаю на дівчину тож будь ласкава йди своєю дорогою.

- Ну й пішов ти. Теж мені, принциповий знайшовся. Не вмер би. Тут тобі таке пропонують а ти відмовляєшся. - Випалила ця особа й розвернувшись пішла далі... М-да. Ось до чого доводять ігри. Так зараз сказав би мій батько.

Система: вам знято одиниць репутації 1 користувачем Єлизавета

Ах ти ж... Я в шоці. Тобто за таке можуть навіть і репутацію зняти? І я ж впевнений що система дала їй варіанти дій то чому? Я питаю, чому я не можу відповісти їй тим же? І ніби мій крик душі був почутий, з'явилась системна іконка:

Повисити репутацію користувачу Єлизавета на: 0, 1
Понизити репутацію користувачу Єлизавета на: 0, 1

Вибираю цифру мінус один і жамкаю "підтвердити дію". Спостерігаю за реакцією. Благо ця персона ще далеко не відійшла, метрів на двадцять, і ось я бачу як пішла реакція і вона почала озиратись блискаючи очима. Головне не дивитись прямо на неї а то помітить і обов'язково повернеться щоб дати ляпаса. Так, перестала озиратись, поправила впавший на очі локон і пішла далі. Хех. Маленька помста але така приємна. І пішли лісом всі ті хто каже що я поступив неправильно. Типу "та що ти, прийняв би її в друзі, чого б це тобі коштувало, а дівчині зробив би приємно, бла бла бла"... Відчепіться. Вона хотіла використати мене щоб отримати вигоду. Тож хай не ображається але я не хочу щоб такі особи на мені їздили. Ще за життя хватило. А поки я роздумував над несправедливістю життя побачив батьків, які підходили до мене. 

- Агов! Я тут! - Помахав я рукою батькам і встав з лавки. Їх іконки з іменами відображались зеленим кольором прямо над їх головами. Зручно. Доречі хочу зазначити що вони скинули собі років двадцять і виглядали вдвічі молодше ніж при житті.

- Привіт син. Як ти? - Першим відповів тато. Мама просто мовчки обняла мене.

- Я в порядку. Ось, заробив свої перші очки репутації.

- Правда? А як?. - це мене спросила мати яка тільки відпустила мене.

- Зробив комплімент одній красуні.

- Ого, молодець, весь в мене. Ха-ха-ха. - Так, мій батько не помінявся. Та це і непогано. - І що далі? Це єдиний спосіб заробляти репутацію?