Глава 1: "Нове" життя

Я мигнув. І світ миттєво змінився. Я побачив жваву вулицю якогось міста з висотними будинками. Ні, не так. У мене таке враження ніби я перебуваю просто у самому центрі дуже великого міста. Можливо навіть мільйонника. Так, що ззаду? Нічого, такий самий краєвид: товпи народу. Хоча стоп. Я стою на території дивної конструкції. Одне велике коло, і в ньому... Кілька десятків кіл поменше діаметром десь метр кожне. І розташовані вони всі за пів метра від внутрішнього кордону великого кола. В центрі ж цього діла, знаходиться, я так зрозумів, центральна статуя у вигляді ангелесси з розкинутими руками і крилами, яка наче всім своїм виглядом каже "ласкаво просимо!" ... Хм. Якесь дивне відчуття. Наче хтось дивиться. Щось мені підказує що на мене чекають. Що цікаво, по краю великого кола проходила якась пелена, яку не перетинали інші люди. Ну гадаю вона мені не нашкодить тож настав час вийти звідси. І я вийшов. Виявляється пелена по той бік приглушала зовнішній гомін. Мені знадобилося кілька секунд, щоб звикнути до шуму вулиці.

- Доброго дня. - Я обернувся на вітання і побачив середніх років темношкірого чоловіка в, хто б сумнівався, білому смокінгу... Контрастне видовище. Але я напевно надто довго витріщаюся на незнайомця так що...

- І вам не хворіти... Еее... Як вас звати?

- Майк тон Акад. - Він підняв свою праву долоню і я побачив коротку інформацію про нього: ім'я та кількість репутації зі значенням у п'ятнадцять тисяч. З копійками. Відсоток святості показував 75, немало. - Ласкаво просимо до Раю, я на вас чекав. - Приємний голос у нього чорт забирай. Але хто ж він? Я думав, що всі приготування завершилися ще в буферній зоні.

– Мене? Навіщо? Я думав, що все навчання вже закінчилося, хіба ні? - Найбанальніші, проте найпотрібніші мені питання. А точніше – відповіді на них. І не треба корити мене за те що я задаю багато запитань.

– Так, саме вас. Там, - він показав рукою на коло з якого я вийшов, - була теоретична, так би мовити, вступна частина нового життя тут. Я ж – провідник. Моє завдання провести вас по основним місцям місцевого раю і показати, що тут і як.

- А навіщо така багатоходівка? Хіба не простіше, щоб одна людина повністю провела екскурс новенькому? - Мене розпирало від допитливості і я хотів знати більше.

- Самі здогадаєтеся чи вам пояснити? Ми нікуди не поспішаємо, так що вибір за вами. - Чоловік виглядав так само люб'язно але голос почав віддавати сталлю. Дивно. Невже я аж так дію йому на нерви своїми запитаннями?

- Кхем. Ну... Я ж новенький, ще не розумію і не знаю всього. Хоча ваша правда, це мабуть було занадто дурне запитання. - Не подобається це мені. Така непомітна, але різка реакція на таку дрібницю.

- Хм... Так, ви маєте рацію. Вибачте. Ми можемо йти? - Чоловік знову випромінював люб'язність, але моє шосте почуття говорило що потрібно бути з ним обережніше.

- Гадаю що так, мені не терпиться пройтись по тутешнім околицям.

- Тоді ходімо.

Так, від незручного питання, здається, я відв'язався. І поки ми йдемо я тайком вивчав свій інтерфейс і перш за все мені було цікаво що бачать люди, яким я показую свою долоню з інформацією. І де ж ця вкладка? Я її точно бачив...Таааак… О, знайшов! І що ми маємо? Яку саме інформацію про мене можуть бачити зараз:

Даниіл Саєнко
Раса: Людина
Стать: Чоловіча(в даний момент часу)
Кількість репутації:0
Співвідношення енергії: 50/50
Друзів немає
Порушень немає
Досягнень немає

Забагато, треба змінити... І ось що люди бачать після змін:

Даниіл Саєнко
Кількість репутації:0

Усього два пункти. Хотів взагалі щоб бачили тільки ПІП та не можна, треба щоб обов'язково ще й бачили кількість репутації. Добре що хоч відсотки можна приховати. Нема чого іншим знати більше про мене. Отже, на чому ми спинилися... 

- Тож, куди ми прямуємо? - Я краєм вуха слухав провідника але він нічого не казав тож я вирішив спитати.

- Хочете знати? Гаразд, розкажу. Зараз ми підемо...

Стисло, де ми були: Палац місцевого Бога, правда в самому палаці ми не були, нас туди не пустили Серафими - особиста гвардія місцевого Бога. Академія Архангелів. Будівля ангельського суду. Найпопулярніший магазин "Окрилювальний" в якому буквально було все, що хотілося мені. Я навіть перевірив це, що правда цінник на деякі, начебто звичайні, речі мав чотиризначні цифри. Зона тестових арен для навчання курсантів академії битві з демонами. Велика арена для проведення церемонії посвячення і де вже багато років посвячувалися в Архангели хлопці та дівчата. Як запевнив мене провідник на цій арені кожен курсант бореться з реальними демонами зі свого світу. Жах... Також він розповів про житлові блоки п'яти класів: базові, зручні, ангельські, серафимські та божественні. До речі, ще й у кожного типу житлових блоків був свій номер, наприклад номер моєї "квартири": 13456-313-5. Довго та добре що є така річ як "прив'язка до німбу". Таким чином при вході в портал будівлі із необхідним п'ятизначним номером я завжди потраплю до своєї квартири, або якщо матиму номер кімнати когось із батьків чи друзів, то зможу зайти і до них у гості за умови, що вони мені дозволять і надішлють запрошення по пошті. Тут все майже як у багатоповерхівці. Тільки по сходах не треба підійматися. Я ж казав що репутація тут як валюта так? Ні? Тоді розповідаю. За її допомогою ти можеш купляти в "Окрилювальному" меблі і облаштовувати свою хату як захочеш, усі куплені речі появляться одразу на місці старих, так мене завірив Майк. Або якщо це якісь незначні речі наприклад гарної ручки чи нової панамки то вони будуть направлені до шафи, яка знаходиться, ви не вгадаєте, в моєму номері або номері того кому я цю річ купував за умови що я на етапі покупки вкажу номер квартири куди повинна дійти покупка. Ну ще в план екскурсії входив Великий парк, до якого шла алея від тої самої центральної статуї, медичний центр який знаходився практично по сусідству з Палацом місцевого Бога і ще там різна незначна дрібниця на кшталт інших статуй і пам'ятних місць. Я розлучився з провідником десь у парку і вмостився на лавочку розбиратися в інтерфейсі. До речі, мої батьки автоматично почали числитися в моєму списку рідних і їх імена підсвічувались зеленим, так що я відразу після закінчення екскурсії... Відправив запит на додавання в друзі Бельварії. Так, саме це я вирішив зробити насамперед. Хто забув, то це дівчина, яка провела мені історичну лекцію в буферній зоні. Після натискання на вкладку профілю красуні поряд з'явився список дій: