Розділ 38. Сьомий місяць. Чужа доля

Мірен Сао знайшли між порожнім навісом і дорогою, якою ще недавно повертали контейнери до шлюпок.

Вона лежала на боці, обличчям до табору, наче до останнього намагалася повзти назад. Одна рука була витягнута вперед, пальці вчепилися у вологу землю. Під другою залишалася кістяна сигнальна пластина, розколота навпіл. На потилиці темніла кров, але першого погляду було досить, щоб зрозуміти: Мірен не впала й не вдарилася випадково. Поряд лежав важкий кам’яний молоток із коротким руків’ям. На його робочому краї застрягли волосини й темні волокна полагодженого комбінезона.

Ранкові вартові зупинилися за кілька кроків. Один побіг по медиків, другий почав кликати АРГО, хоча голос системи вже пролунав над дорогою.

— Не переміщуйте тіло. Мірен Сао мертва.

Це були перші слова, які табір почув того дня, і вони відразу змінили все. Не «поранена», не «стан критичний», не «потрібна допомога». АРГО не залишив надії з жалю. Мірен померла приблизно за годину до світанку. Перший удар зламав кістку біля основи черепа й позбавив її можливості захищатися. Другий був смертельним.

Мая Сорен однаково прийшла й опустилася поряд. Перевірила дихання, зіниці, пульс на шиї, хоча знала відповідь. Тіло вже починало холонути. На правому зап’ястку залишилися сліди сильного стискання. На коліні комбінезон був розірваний, долоні вкривали земля та дрібні подряпини. Мірен опиралася або намагалася втриматися на ногах. Поряд із молотком видніли сліди кількох людей і глибокі смуги від волокуш, спрямовані до північно-східного виходу з табору.

Лише після цього помітили, що зникло зі сховищ.

Не було шістнадцяти великих пакунків із їжею, призначених для резервного розподілу під час сильних дощів. Зникли два медичні набори з перев’язувальними матеріалами, простими діагностичними пластинами й засобами знезараження. Із загальних майстерень забрали чотири мідні ножі, три сокири, вісім голок, два різці й один невеликий лист металу, підготовлений для нових інструментів. Полотняні двори втратили майже половину нещодавно витканого м’якого матеріалу зі стулника, кілька мотків міцної нитки й дві готові дитячі накидки. Зникли чотири мисливські сіті, два десятки оброблених шкур, запас вугілля, глиняні посудини й копії карт північно-східних маршрутів.

Бракувало сорока трьох людей.

Тридцять одного дорослого, сімох підлітків і п’ятьох дітей.

Їхні матраци звільнили заздалегідь. Особисті речі зникли. Дехто напередодні виконав роботу, передав обов’язки й попрощався з родичами так, щоб слова звучали звичайно. Інші нічого не сказали. Один чоловік залишив біля спального місця пластину з коротким записом:

МИ ВЗЯЛИ ЛИШЕ СВОЮ ЧАСТКУ. НЕ ШУКАЙТЕ НАС.

Але в таборі вже знали, що вони взяли не лише свою частку.

Біля тіла Мірен швидко зібралися люди. Після першого вбивства натовп поводився інакше, ніж після смерті Еліаса, обвалу чи захоплення шлюпки. Ніхто не запитував, який обрати обряд і як розподілити обов’язки. Усі шукали обличчя, на яке можна було спрямувати страх. Одні вимагали назвати вбивцю. Інші запитували, чому АРГО не зупинив удару. Треті вже збирали мисливців і провідників для переслідування. Родини перераховували дітей, хоча імена тих, хто зник, були відомі.

Рейн зажадав звільнити дорогу й не затоптувати слідів.

— Сліди ведуть назовні, — сказав один із мисливців. — Цього досить.

— Щоб визначити напрямок — так. Але не щоб зрозуміти, хто і що зробив.

— АРГО знає.

Рейн підвів голову.

— Ти знаєш, хто вбив Мірен?

Відповідь пролунала відразу:

— Так.

Натовп вибухнув голосами. Ім’я одночасно вимагали сотні людей. АРГО не називав його, доки координатори не відновили порядок, а Рейн не передав офіційного запиту від ради й медичної групи.

— Назви людину, яка завдала ударів.

— Орен Касс.

Не всім це ім’я було знайоме. Орен працював на вугільних ділянках, кілька разів ходив до східного яру й брав участь у спорудженні нової лінії розвантаження після захоплення шлюпки. Йому було сорок шість років. До «Астреї» він керував автоматизованими складськими комплексами. У таборі його вважали мовчазним, сильним і надійним, хоча він часто казав, що спільні правила перетворюють кожну корисну людину на боржника громади.

— Де він? — запитав Рейн.

— За два кілометри на північний схід. Він зв’язаний. Поряд перебувають дев’ятнадцятеро людей із групи, що пішла. Решта розділилися на дві частини й продовжують рух.

Ця інформація на кілька секунд зупинила гомін. Усі очікували, що вбивця тікає разом з іншими. Виявилося, що власна група зв’язала його й залишилася поряд.

— Мірен можна було врятувати? — запитала Мая.

— Після першого удару ймовірність виживання за негайного медичного втручання становила вісімдесят три відсотки. Після другого — менш як два.

— Ти його попередив?

— Так.

— Він почув?

— Так.

Мая заплющила очі.

— Чому не зупинив його фізично?

— У цій точці мережа забезпечує спостереження, зв’язок і спрямований звук. Засобів для миттєвого фізичного стримування там немає. Медичну шлюпку було направлено після першого удару, але другий стався за чотири секунди.

Чотири секунди. За цей час людина могла зупинитися, відступити, покликати на допомогу або вдарити знову. Орен обрав останнє.

Рада не стала чекати на повне зібрання. Північно-східним маршрутом вирушили вісімдесят людей: медики, провідники, кілька представників кіл, Рейн, Аміна Грей, Адріан Восс, Селія Ран і мисливці без мідних наконечників. Остання умова спричинила суперечку. Дехто вважав божевіллям іти до вбивці без найкращої зброї. Інші нагадували, що Орен зв’язаний і перебуває серед людей, які самі його затримали. Зрештою взяли звичайні списи для захисту від фауни, але металеві леза залишили в таборі, щоб переслідування не перетворилося на озброєну зустріч.

Тіло Мірен перенесли під окремий навіс після того, як АРГО зафіксував розташування слідів. Біля неї залишилися Мая, Тала Рісс і двоє людей, які працювали з Мірен на розвантаженні. Одним із них був Дейн Ло — той самий вартовий, якого вона втримувала за зап’ясток під час захоплення шлюпки, а потім тричі відпрацювала з ним в одній зміні. Він сидів біля входу, тримав половину розбитої сигнальної пластини й не дозволяв нікому розповідати, якою була Мірен.