Глава 45

- Я перевірила квартиру, батько Алана, на жаль, мертвий, ми йому вже нічим не зможемо допомогти. Навіть не знаю, як сказати про це хлопцю, - тихо мовила Тесса, безшумно з'являючись за спинами Еріка та Даміана, що уважно спостерігали за Аланом. Він сидів на лавці за кількасот метрів від них, те місце у сквері добре проглядалося з їхнього сховку. Будь-коли вони готові були стати на захист підопічного. До того ж з іншого боку,  непомітні в тіні дерев, заховалися Габріель та Евелін.

 - Якщо все так, як розказував Алан, то Катаріна знає, що йому нікуди іти і він повернеться додому, - відповів Ерік, глянувши на неї мигцем. - Незабаром з'явиться тут. А хлопець - молодець, хоробрим виявився.

- Якби знав, з ким йому довелося стикнутися, не був би таким, - заперечив Даміан, який напружено видивлявся навколо знайомі руді локони.

- Ми йому розказали рівно стільки, скільки потрібно було, - аргументувала ґардіанка. - Сподіваюся, все вийде.

- До речі, не смій наражати себе на небезпеку, - зауважив Ерік, штовхнувши Даміана несильно плечем. - Здібностей своїх ти ще не знаєш, тобто їх поки нема, силу не контролюєш, тому краще залишайся тут. Ми впораємось, не хвилюйся.

І хоча Шенборн мав рацію, Даміан скривився, проте змовчав. Всередині все стискалося від поганого передчуття.

Евелін сиділа на мотоциклі позаду Габріеля напружена як ніколи. Усі надіялися на неї, не сумнівалися, що вона врятує Катаріну. Усі, крім неї. Та насправді, вона навіть не знала, як саме це потрібно робити, досі цілителька покладалася на свою силу, монаду всередині неї, що в потрібний момент вона підкаже, як діяти. Водночас дівчина боялася цього моменту. Коли Катаріна повернеться в Ґард, буде складно для всіх. Евелін ковзнула поглядом по зосередженому профілю Габріеля, він сканував територію навколо, а його рука час від часу стискала ручку газу, що бути готовим будь-якої миті зірватися з місця й опинитися біля Алана.

 - Тобі не здається, що ми надто далеко? - пошепки запитала цілителька емпата, нахилившись до вуха і вдихаючи непомітно його запах. Слух у ґардіанів був відмінний, в рази сильніший ніж у звичайної людини, однак Евелін не могла боротися з силою тяжіння до нього. Прямо зараз їй дуже хотілося відчути його тепло та дотики, можливо, через те, що скоро - вона відчувала - все зміниться.

- В разі небезпеки, Тессі знадобиться менше секунди, щоб дістатись його, ти ж знаєш. Ми все продумали.

- Гаразд.

- Хоча, - задумався Габріель, не відриваючи погляду від їхнього невинного, - Матильду Катаріна ніколи не зустрічала, твоєї сіби не знає. Бездомна кицька, що крутитиметься біля Алана, не викличе підозр.

- Нашої, - не втрималася цілителька, мимоволі натякаючи, що тепер вони з емпатом одне ціле. Як вона не хотіла визнавати, та ревнощі випалювали її душу зараз до тла. Габріель все ж обернувся й глянув на неї, очі його потемніли при цьому. Евелін знітилася, і щоб приховати це, швидко звернулася подумки до сіби. Матильда зрозуміла команду, тож за хвилину терлася вже об ноги Алана. Хлопець нахилився погладити кішку, й відразу в головах цілительки та емпата зазвучало неприховане обурення, що бідній тварині доводиться зносити. Евелін усміхнулася про себе, тепер не тільки вона терпітиме нестерпний характер сіби. Матильда зненацька вигнула тіло дугою, закипівши. Це було сигналом.

Темна знайшла таки свою жертву, знадобилося пів ночі, аби виявити безпорадного майбутнього ангела неподалік дому. Люди такі передбачувані… Катаріна не любила незавершених справ, а він був однією з них.

- Алане, - протягнула вона, повільно наближаючись, - ти змусив мене хвилюватися. - Від мене не втечеш, любий, - не зважаючи на пестливі турботливі слова, її голос заморожував, тіло ніби наяву вкривалося кригою. Хлопець весь підібрався, проте не зрушив з місця, він і не міг, ця жінка мовби гіпнотизувала його, змушуючи заклякнути на місці. Однак відмітив, що розум його був ясний, нічим не затьмарений, він просто відчував страх.

Катаріна замовкла, кілька секунд придивлялася до нього, схиливши набік голову, а потім ступила крок назад. Ще один. Спокою також не давала чорна кішка, що сиділа біля ніг Алана, й не рухалася, кінчик її хвоста  ритмічно стукав по землі. Зазвичай, тварини відчували пожирателів та тікали, але не ця.

 - Прокляття! Ти зцілений! - вилаялася, різко оглядаючись по сторонах.

- Привіт, Катаріно! Давно не бачились, - привітався Ерік, усміхаючись, Тесса мовчала поруч нього. Вони з'явилися позаду неї, обоє тримали кинджали напоготові. - Скучила за нами? Вигляд маєш гарний, на перший погляд, та як трохи придивитися, псує картину твоє друге Я.

Одночасно вона почула рев мотоцикла і вже за кілька секунд Габріель загальмував неподалік. Ґардіанці швидко розділилися, тримаючи її в полі зору, оточили з чотирьох сторін на деякій відстані. Відступати було нікуди, навіть якщо переміститься, не вийде прорватися за коло, та й ніж одного із колишніх друзів настигне її миттєво.

- Алане, іди звідси, ти свою роботу виконав, - вперед виступила Евелін, наближаючись до темної. Хлопцю двічі повторювати не довелося, цілителька відправила з ним Матильду та Креґа, каркання якого чулося з найближчого дерева. Вони подбають про підопічного.

- Не смій наближатися! - виплюнула Катаріна, озираючись. Як могла вона так по-дурному потрапити в пастку?!