Глава 18

Інколи, щоби побачити очевидне,

потрібно не наблизитись, а відступити крок назад.

Цілителька вже давно помічала, що ґардіанці стороняться Габріеля, намагаються уникати його. І це відбувалося не через те, що вони почували до нього якусь неприязнь чи ще щось, просто їм було некомфортно перебувати з ним в одній компанії, адже він завжди знав, що у кого на душі. А люди не завжди готові ділитися своїми почуттями з іншими, особливо не з їх на те волі.

От і цього разу після їхнього приходу в спортзал Ґарду, буквально за кілька хвилин, приміщення спорожніло. Емпат вже звик до цього й зовсім не зважав, а от для Евелін це було трохи образливо, хоча вона й розуміла причину. Більше того чудово пам’ятала, як злилася, коли напарник не тільки почуття її зчитував, а й рота не давав відкрити, оскільки якимось чином знав, про що вона думає. Вкотре цілителька пораділа, що навчилася ставити блок, інакше її звичним кольором обличчя став би рум’янець на щоках.  

Тренування давалися їй вже набагато легше, Евелін не відчувала тієї смертельної втоми як напочатку, в м’язах була лише легка приємна біль. Вона стала сильнішою, витривалішою і тепер, дивлячись на себе у дзеркало,  бачила струнку підтягнуту дівчину. Ева й раніше не була товстою, її навіть не можна було назвати пухкенькою, проте недоліки в фігурі були добре помітні. Зараз же, не соромлячись, цілителька вдягала спортивний топ, що відкривав живіт, та легінси, згадуючи, як ще нещодавно косилася на ґардіанок в подібному одязі. Дар сильно міняв її, і не тільки фізично – вона почувалася більш впевнено. Проблемою під час тренувань ставали тільки їхні з Габріелем спаринги, бо коли вони відтреновували бойові навички, цілителька відразу губилася від його близькості й забувала, де знаходиться і що має робити. А він злився, не розуміючи, як можна бути такою неуважною.

- Ти можеш трохи більше зосередитись! – знову завівся емпат, коли в черговий раз цілителька опинилася на спині через свою розсіяність. Ну що їй було відповісти, сама сердилася на себе. В якийсь момент Габріель зняв футболку і витер піт з чола, а вона вже не могла тверезо мислити. Невже він не відчував, як іскрять їхні мітки, варто їм наблизитись… - Ти втрачаєш рівновагу, захват не достатньо сильний, я вже мовчу про послідовність дій.   

- Евелін, ну як ти витримуєш із цим буркотуном?! – в зал саме зайшли Ерік та Тесса. Видно, вони теж хотіли позайматись. – Замучив бідну дівчинку своїми прискіпуваннями.

- Тебе забув спитати, Шенборн, - скривився емпат. Ерік лише розсміявся і ляснув його по плечу, вже давно звик до кепського характеру друга. Він був у мішкуватих штанях та безрукавці, що підкреслювала  його величезні випуклі біцепси, світле волосся зав’язане акуратно у куций хвостик на потилиці. 

Тесса послала Евелін співчутливу посмішку. Цілителька була їм дуже вдячна, вони зможуть хоч трохи розбавити напругу між нею та емпатом.

- Пропоную помінятися напарницями. Га, Торес? – несподівано запропонував Ерік. – Заодно перевіримо, чи така вже Евелін нездара, як ти кажеш, він підморгнув дівчині.

- Я згодна, - викрикнула Евелін, спостерігаючи кислу фізіономію Габріеля. Очевидно, що йому така ідея була не дуже до вподоби.

- Мене ніхто не хоче спитати? – буркнула Тесса, перекидаючи важку косу на спину. – Як із ним боротися, він же кожен мій крок знатиме наперед. Це несправедливо.

- Та годі вам, буде весело, - радів Ерік наче мала дитина, мало в долоні не плескав.

Кілька хвилин Тесса та Габріель спостерігали за боєм своїх напарників. Шенборн встигав нападати й одночасно жартувати, викликаючи посмішку в цілительки. Помітно було, як вона внутрішньо розслабилася, напруга зникла з її рухів, в той же час вона сконцентрувалася на тому, що робить. І хоча їй було далеко до Еріка, вона достойно відбивала його удари.

- Не так вже й погано, - зауважила Тесса, звертаючись тихо до Габріеля.

- Ґардіанка має битися бездоганно, від цього залежить чиєсь життя, а передусім її.  

- Як для новачка доволі пристойно, - захищала вона подругу. – Ти дуже прискіпливий до неї, не думаєш?

- Сьогодні на неї напав пожиратель, їй просто пощастило збити його з пантелику. Я убив темного. Скільки їх ще буде? Поки що вони полюють на неї поодинці, а далі… До речі, не потрібно розриватися між відданістю подрузі й водночас ревнувати її до Еріка, з його боку лише дружні почуття, - він криво посміхнувся на те, як витягнулося обличчя Тесси. Сказав так навмисне їй, аби не продовжувала розмову з ним.

- От через це тебе всі уникають Габріелю, - прошипіла вона, глянувши на Евелін та Еріка, які припинили битися й тепер над чимось реготали, валяючись на матах.

- Я дозволяю собі таке лише з найближчими людьми, - знизав емпат плечима. – Не хотів, щоб ти мучилася дарма.

- Тому в тебе так мало друзів, а буде ще менше, якщо не заткнешся, - насупилася Тесса. Вона більше не говорила, мовчала. Габріель задоволено заклав руки на грудях. Але посмішка його зникла, варто було перевести погляд на цілительку. Треба визнати, що не така вона вже й безнадійна. З Еріком Ева розкрила свій потенціал краще. В чому ж справа? Гаразд, він помічав, як червоніє напарниця, коли під час відпрацювання прийомів їм доводиться бути в тісному контакті, як завмирає, дивлячись на нього, і він відчуває, що серце її вилітає з грудей… Нехай поставила блок, поведінка дівчини говорить сама за себе. Це причина? Але йому теж з нею нелегко…