Глава 37 (Епілог)

Усе таємне – стає явним!

І правда завжди ця страшна,

Коли душа вже навпіл рветься,

Й не знає більше, з ким вона.

Евелін подякувала Хлої за її сміливість та допомогу, дівчинка не розуміла до кінця з чим вона стикнулась, але усвідомлювала основне – це  зло. Вона мало що бачила і не все вкладалося в її голові, однак збагнула, що з її поганим періодом у житті якось пов’язаний той чоловік із парку. Де він подівся, Хлоя не запитувала, підозрювала, що Габріель убив його, значить так йому і треба. Вона більше турбувалася про те, аби у її друзів все було гаразд. А їй здавалося, що між ними є якась напруга, але що вона, ще така зелена школярка, може зробити?! Лише тримати за них кулаки, тому що помітила, як дивиться Евелін на Габріеля. Хоч Хлоя і не досвідчена ще в таких дорослих питаннях, але закоханість в очах Евелін була помітна й так. Вона обійняла їх обох і побажала доброї ночі. Знала, що відтепер у неї буде все гаразд і дуже сподівалася, у них так само!

 Евелін та Габріель мовчки поверталися в Ґард, по дорозі він не сказав і слова до неї, як і після приїзду. Замкнувся в собі, став ще холоднішим і не привітнішим, як на початку їхнього знайомства. Коли цілителька почула ім’я тієї жінки, то мало сама не зомліла. Тепер ясно, чому вона так дивилася на неї у клубі. Евелін замінила її, ставши напарницею Габріеля. Зблизька вона була ще прекрасніша, ніж здалека. Тільки сліпий не закохається в неї. Але під цією красою ховалася огидна й бридка сутність пожирательки. Що мав би відчувати Габріель, побачивши її, Евелін навіть не могла уявити.

Усім трьом можна поспівчувати: вона, закохана в емпата, Габріель, що вже роки кохає Катаріну й не зумів забути, і пожирателька, яка не може більше відчувати, але пам’ятає, як сильно кохала ґардіанця.

Вони мовчки пройшли портал, Габріель навіть не взяв Евелін за руку, як завжди робив. Це був вже швидше жест підтримки, бо цілителька давно поборола свій страх перед озером. Але його така холодність сильно кольнула її, в самісіньке серце. Якби вона не навчилася ставити ментальний блок, то не витримала б того, ще емпат знав би всі її думки та почуття.

- На перехресті коридорів, що вели в різних напрямках, Габріель раптом зупинився й подивився уважно на дівчину. Вона мовчала, виглядала спокійною, якби не пальці рук, які вона з силою стиснула аж до побіління. Емпат подумав, що Евелін навіть не усвідомлює своєї привабливості, вона сильно змінилася за такий короткий час, стала іншою. Сильною!

- Мені потрібно побути на самоті, - тихо мовив. – Не йди нікуди без мене. Обіцяєш? – він просив, не вимагав.

- Обіцяю, - так само тихо відповіла. Евелін стояла й дивилася йому в спину, а потім розвернулася й побрела в свою кімнату, де, врешті-решт, дала волю сльозам. Кого чи що вона оплакувала, не могла сказати, але так гірко їй ще ніколи не було. Солені краплі падали на густу чорну шерсть Матильди й скочувалися вниз яскравими діамантами в світлі настінних ламп. Сіба муркотала, намагаючись заспокоїти господиню. В цій ситуації слова були зайвими.

3 роки тому

- Ти їх відчуваєш? Може досить на сьогодні? – спитала Катаріна. – Уже трьох відправили назад до татуся в пекло, - усміхнулася. – Чи як там вони його називають. Верховний темний ? Володар?

- Кохана, якщо помовчиш хвилинку, я дам відповідь. Ти трохи не даєш зосередитися, - підняв брови догори, а потім подивився вниз на її руки, що пробралися під куртку. Вони сиділи ще на мотоциклі, роздумуючи, чи варто заходити в цей клуб.

- Ой, - витягнула руки й обійняла поверх куртки. – Трохи захопилася.

Поки Габріель сканував черговий нічний заклад, Катаріна роздивлялася натовп перед входом.

- Всередині троє, - хмуро промовив.

- Може ну їх, цих темних, провели б час значно краще, ніж оце ганяючись за ними по всьому місту. Вона нахилилася й поцілувала його в губи. Потім кокетливо засміялася. – Потрібно приділяти увагу й іншим обов’язкам!

- Це ж яким? – підіграв. Габірель погладив її по щоці, пропустив рудий локон крізь пальці. Він обожнював її волосся.

- Обов’язкам мого коханого чоловіка!

- Обіцяю! Ми швиденько! І я весь твій, - він пограв бровами.

- У тебе робота завжди на першому місці! – награно поскаржилась  Катаріна й зітхнула, зісковзнувши з мотоцикла. Її чорний шкіряний костюм сидів на ній, як влитий, підкреслюючи кожен вигин. Про таких дівчат говорять, що навіть дихають сексуальністю й чуттєвістю. Жоден чоловік  не залишався байдужим, коли вона проходила повз. Габріелю інколи було важко стримуватись, щоб не начистити комусь пику, особливо зчитуючи їх ниці почуття. Але він знав, що Катаріна віддана лише йому. І кохає лише його.

Вона пройшла посвяту в ґардіани практично одразу після нього, обоє новачки, вони вчилися володіти своєю силою і дізнавалися премудрості Ґарду. Проте Габріелю було набагато важче. Його дар по силі не рівнявся ні з чиїм, до того ж був нестерпний і для нього самого на початку. Він ховався від усіх, переставши спілкуватися з людьми.

Одного разу Арус привів до нього Катаріну й попросив її застосувати свій дар. Дівчина йому одразу сподобалася, бо такої красуні він ще не зустрічав. Яким же було здивування Габріеля, коли він зрозумів, що вона здатна блокувати його, і емпат може знаходитися в її компанії, не божеволіючи від її почуттів. Вони проводили багато часу разом, набираючись майстерності в стінах Ґарду, і непомітно для себе закохалися один в одного до нестями, ставши напарниками.