Глава 36

- Володарю, - темний шанобливо поклонився, - у мене для вас важливе повідомлення! Величезне крісло, що стояло обернене високою спинкою і ховало того, хто в ньому сидить, навіть не ворухнулося. Неписане правило наголошувало, якщо верховний темний не бажає слухати свого слугу, він не розвернеться до нього. Після того повторне звернення було заборонене, інакше безумцю світило б вічне горіння в Пеклі, на рівні з душами смертних.

Поки пожиратель чекав відгуку верховного темного, ставши на одне коліно й зігнувши голову, до крісла підійшла висока руда жінка. Вона кинула мимохідь погляд на сміливця, що наважився просити аудієнції, і подала володарю кубок, злегка нахиливши голову, від чого її незвичайного червонуватого відтінку волосся хвилями загойдалося.

- Що скажеш? Вартий уваги? – звернувся володар до неї, рука в чорній рукавиці потягнулася за напоєм. Голос його змусив пожирателя ще нижче нахилити голову й напружитися. Ще гірше було пропустити знак, що він може говорити.

- Йому кортить щось розповісти, - відповіла жінка. – Раптом він трохи розважить вас, - байдужим тоном припустила, залишившись стояти біля крісла обличчям до обох.

Ці слова могли неоднозначно трактуватися для темного, що посмів прийти до володаря: свідчити як про визнання, так і навпаки означати загибель або ж забуття!

Ось він – знак! Ледь помітний рух кубком вбік, що дозволяв узяти вірному підданому слово.

- Володарю! – голос його збився, наче він біг тисячі миль. - В ґардіанців з’явилася цілителька! – й замовк, очікуючи реакції.

- Хм, як цікаво! – донісся його глухий безпристрасний голос. – Твоя нахабність коштуватиме тобі дорого, раз ти посмів турбувати свого повелителя такими дрібницями. Цілителі довго не живуть і навіть не варті нашої уваги. У вогонь його! – ліниво, навіть апатично віддав наказ верховний темний. І поки незримі стражі, що оточували по периметру зал аудієнцій не виконали його, пожиратель швидко викрикнув:

- Вона створила пару! – не відриваючи ліву руку від підлокітника, володар підняв вказівний палець. Це вже був знак для безмовних стражів зачекати.

- Очевидно, що це Габріель!– додав вже тихіше приречений.

Крісло настільки різко розвернулося, що цей рух став розмитим. Пожиратель ще нижче опустив голову, торкаючись майже підлоги.

- Емпат? – в голосі прозвучало здивування. Жінка помітно напружилася, вона тепер уважно прислухалася до розмови й насторожено спостерігала за володарем. – Інформація точна?

- Дозвольте перевірити?! Я подумав, що потрібно негайно доповісти, - він не смів підняти голову на володаря. Карають і за менший проступок, ніж неправдиві новини, але це була єдина можливість для нижчого темного прислужитись.

- Як тебе звати?

- Авд'а, володарю! – поклонився. Якщо питали ім’я, це вказувало на вдалу авдієнцію. Та наступні слова змусили його завмерти.

- Якщо ти збрехав мені, тебе чекає забуття!

Хлоя вийшла з дому й повільно, підспівуючи популярній співачці, яку слухала в навушниках, покрокувала вулицею. Низько натягнувши капюшон своєї улюбленої куртки перейшла дорогу й направилась в місцевий сквер неподалік, киваючи головою в такт ритму. Авда, що слідував за нею, не міг повірити своїй удачі. Навіть невидимим, він намагався бути непомітним, пам’ятаючи, що поруч можуть бути сіби. Тепер йому потрібна була дівчинка зовсім для інших цілей. Якщо він добереться до її аури, ґардіанець й та білявка примчаться на допомогу. А саме це йому якраз і було необхідно. Спочатку пожиратель підпсує своїй жертві ауру, швидко зникне, поки тим часом рудоволоса прослідкує, чи зцілюватиме напарниця Габріеля школярку, що зараз так безпечно сиділа сама на лаві. Авда дуже здивувався, коли володар послав ту жінку йому в допомогу. Він сподівався, що не помилився, сказавши, що емпат її пара. Він мусив щось вигадати, аби врятувати своє існування. Або ж просто трохи відтермінував свій вирок.

Пожиратель наблизився до жертви, знаючи, що десь поблизу причаїлася й рудоволоса. Оглянувшись довкола, сіб він не виявив. Скоріш за все, ґардіанці подумали, що він залишив дівчинку в спокої. Так би й було, якби плани не змінилися, адже зцілена аура погано піддається вже впливу соул’ітерів, особливо якщо їхні власникі щасливі, задоволені життям люди. Авда спробував вплинути на неї тими ж методами, що й раніше, але це не подіяло, вона навіть не перестала тихенько співати, занурившись у свій смартфон. Дурепа, проказав пожиратель, але, звісно, ніхто його не почув. Тільки недоумкуваті підлітки можуть тинятися самі такими безлюдними місцями і ще потикатися на цвинтарі, думаючи, що всі ці жахливі розповіді, якими вони лякають один одного, лише пусті страшилки.

Авда намагався внушити дівчинці тривожні думки, пригадати старі образи, збурити в її душі недовіру, злість, посіяти сумніви, як робив це раніше, але вона не відкликалася. Жоден колір її яскравої аури й на пів тона  не помутнів і не кинувся бурими плямами. Його жертва була щаслива, ніщо її не тривожило і не наганяло смуток!

Темний вдався до радикальних методів, які вони рідко застосовували на етапі підготовки до оволодіння душею. Пожиратель показався їй. Дівчинка різко смикнулася, побачивши раптом перед собою чоловіка. Він був гарної статури і мав красиві риси обличчя, однак те, як він дивився на неї налякало її. Вона зняла навушники, і мовчала. Серце почало прискорено битися, а один із кольорів її аури - небесно-блакитний колір перетворився на сірий.