Глава 33

Пожиратель вже кілька днів не міг наблизитись до своєї жертви, кожного разу її стерегли або ворон, або кішка, які одразу ж би повідомили ґардіанця про його присутність. А те, що це не прості тварини, вже зрозумів. Сіби! Бачив їх минулого разу. Однак він зуміє завершити почате до кінця! Потрібно лише вибрати вдалий момент. І здається він настав саме зараз.

Дівчинка вийшла зі школи, зупинилася біля воріт і залипла в смартфоні. Дурні створіння, усміхнувся, нічого навколо не помічають через ті ґаджети. Ідеальний момент. В невидимій подобі він наблизився до неї і якби міг відчувати, то сильно б здивувався. А тоді б розізлився. Її аура була як в немовляти - ціла та яскрава! Помилки бути не могло, минулого разу він добряче її пошматував. Хіба що... Але це неможливо! Сотні років вже як! Потрібно обов'язково доповісти верховному темному. Він згадав білявку, яку зустрів минулого разу з ґардіанцем, від якого ледве відв'язався. Невже вона?

За кілька метрів зупинився автомобіль і його жертва стрибнула всередину. Ну що ж, нехай... Зараз йому є що доповісти, а заодно і вислужитись.

Після візиту до Хлої Евелін переконала Габріеля, що чудово себе почуває і навіть готова далі займатися з ним у спортзалі. Сьогодні по плану були легкі прийоми самооборони, які вона мала освоїти. Евелін і справді захотіла навчитися битися як емпат і решта ґардіанців. Вона відчувала, що внутрішньо готова, її тіло почало змінюватися, ставало сильнішим, витривалішим, гнучкішим, зір та слух загострився, а коли цілителька пробуджувала  силу, ці показники в рази зростали. Їх потрібно було лише спрямувати в правильне русло, навчити користуватися цими здібностями. Чим більше Евелін вправлялася з енергією в собі, тим більше розуміла, як її можна застосовувати. Вона пізнавала монаду, прийняла її як свою неподільну сутність, частину себе. Тепер вони були єдиним цілим!

Зараз мало б бути її перше тренування з боротьби, після кількох днів фізичних навантажень, і для того, щоб було зручно й нічого не заважало, вона одягнула обтягуючі легінси й спортивний топ, позичений в Тесси.  Дивлячись на себе в дзеркало, їй здалося, що вона трохи схудла, а тіло стало підтягнутішим та пружнішим. Навіть очі стали інакшими - незвичайного відтінку бірюзи. Що стало причиною того - сила в ній, чи часте хвилювання й напруга останнім часом, не знала, проте точно не її спортивні заняття, яких було ще дуже замало для такого ефекту. Але вона надолужить, пообіцяла собі. Заплітаючи дві коси як минулого разу, Евелін витягнула сиві пасма, не ховаючи більше їх, і пустила вздовж обличчя, аби нагадували їй для чого вона це робить. Її старання - заради вищого добра, задля тих усмішок та сяючих очей, які вона побачила в Хлої та Майкла, а ще в того хлопця з клубу. Що її кілька сивих волосин проти цього! І чому б не зробити цю ваду своєю ж родзинкою, особливістю, усміхнулася цілителька своєму відображенню!

Габріель вже чекав на неї в спортзалі, в чорних вільних штанах і такій же футболці без рукавів та з низько зав’язаним хвостом.Якщо і здивувався, побачивши її вигляд, то не показав цього. Евелін перевірила ментальний блок, чи на місці. Все гаразд. Їй ставало дедалі легше його утримувати, а інколи вона й забувала про його наявність. Чого не скажеш про Габріеля, який щоразу натикаючись на нього, хмурився. Хоча, коли це він посміхався?!

- Готова?

- Так!

Спочатку Габріель розповів про основи боротьби, про важливість розтяжки й правильного виконання прийомів, як зуміти при мінімальному фізичному навантаженні завдати максимальної шкоди супротивнику. Евелін уважно слухала і намагалася запам’ятовувати, що її вчитель на цей момент говорив.

Він показував прийом, як його виконують загалом, а потім звертав увагу на окремі елементи.

- Тааак,захват, напрямок руху, - бурмотала цілителька, -  положення тулуба.

Евелін старанно повторювала про себе всі етапи виконання, але в теорії це було легко, а на практиці дівчина неодмінно лежала на лопатках, ледве дихаючи, або під емпатом, повністю знерухомлена. І в такі моменти, їй здавалось, ніхто з них не поспішав підніматися й вставати в стійку знову. Притягання було надто сильним.

Під час відпрацювання одного з прийомів, намагаючись втримати рівновагу, цілителька добряче подряпала руку емпату. Яке ж було її здивування, коли три рівні полоси від її нігтів моментально затягнулися.

- Як таке можливо? – вона торкнулася шкіри і стерла маленьку краплинку крові, що виступила. Навіть сліду не залишилося від подряпин. – Ти можеш зцілюватися сам?

- Так, у мене ще є дар регенерації. Певно, тому що мої нервові клітини здатні оновлюватися, я ще не здурів з тобою!

- Як дотепно! Що ще ти вмієш? – Евелін покривлялася, через що опинилася знову горілиць. Габріель застосував до неї звалювання захватом ноги.

- Думаю, тобі досить, - подивився на неї глумливо зверху вниз. – Завтра ввечері мусимо, нарешті, закінчити почате. Тобі ще знадобляться сили. Цілителька кивнула, сьогодні теж, подумала, хоч би все вдалося. А потім різко зробила підсічку – все як він учив, і емпат гарненько, як по книжці, простягнувся поряд. Такого він аж ніяк не сподівався від неї. Посмішка з обличчя в дівчини після того не сходила до кінця дня.

Габріель знайшов Аруса в сховищі, той консультував двох ґардіанців, які прийшли на поклик монади. Він постояв осторонь, чекаючи поки наставник зверне на нього увагу. Через кілька хвилин Арус поманив його до себе.