Глава 27

Пізнай себе – пізнаєш сили!

І вразять тебе їх глибини.

Потенціал незмірний маєш,

Занурся в себе! Відчуваєш?

Евелін сиділа на ліжку в кімнаті, яку їй виділили в Ґарді. Невелике приміщення, обставлене необхідними меблями - наче й затишно, але нагадувало більше печеру, і не вистачало вікон. Точніше вони були. Щось схоже на стрільчасті арки із вітражами - красиві - проте назовні не подивишся. Цілительці було цікаво, що за ними, де це місце взагалі знаходиться, але як не старалася, нічого не могла розгледіти.

Вона поговорила з батьками, спробувала набрати Уілла, але він скинув дзвінок. Переконалася, що з Хлоєю все гаразд, сказала, що навідає по обіді. Дівчинка зраділа її майбутньому візиту.

У неї було трохи вільного часу, поки Габріель забере її на вже друге за сьогодні тренування. Тож Евелін вирішила попрактикуватися зі своєю силою, відчути її можливості та межі. Вона заплющила очі й занурилася в себе, як вчив Габріель. Знайшла зосередження енергії, змусила розходитися тілом. Здалося, чи її й справді побільшало?.. Потім скоцентрувала згустки в долонях, виштовхуючи їх за межі тіла - утворилася енергетична куля, що миготіла й переливалася, розсіюючи світло. Цілителька розвела трохи руки в сторони і куля витягнулася, нагадуючи вже еліпс. Один імпульс - і еліпс почав розтягуватися, утворюючи правильну сітку з однаковими гранями. Евелін подумки покликала Матильду, що звернулася калачиком неподалік на ліжку. Та невдоволено підняла голову, тріпнувши вухами.

- Глянь! - засміялася Евелін до сіби, радіючи як мала дитина новій іграшці. Енергія в руках раптом затремтіла і зникла, залишивши по собі секундний слід.

“Прогрес очевидний, Ево. Вчися утримувати її, коли відволікаєшся на щось інше. Більше концентруйся і не буди мене більше через такі дрібниці”, - кицька позіхнула й знову звернулася, заховавши голову під лапою.

Цілителька показала язик кішці, все одно вона собою пишалася. А потім їй спало на думку дещо ризиковане, точніше вона не знала, чи можливо таке взагалі. Але Арус навчав досліджувати свою силу, не боятися її, випробовувати. “Чим більше ти пізнаєш монаду в собі, тим сильнішою стаєш” - згадала слова Хранителя. Подібне казав і Габріель. Варто спробувати!

Евелін всілася в позу лотоса, як під час заняття із йоги, розслабилася, повільно видихнула. Уявила, як енергія в грудях розростається, як тягнуться її пагони, але тепер спрямувала їх вгору, щоб дотягнулися до її голови, оповили мозок щільним коконом - таким, що не дозволить жодного втручання зовні. Так зосередилась на цьому, що не почула стукоту в двері. Матильда підняла голову, настовбурчивши вухо, й знову вляглася.

- О, медитація - це добре! - почула Евелін голос Тесси й розплющила очі. З нею ще був білявий чоловік, який широко посміхався. Цілителька привітно усміхнулася у відповідь, проте приклала більше зусиль, аби захист навколо її мозку не розсипався, як та куля, що вона показувала сібі. Це вимагало неабиякої концентрації від неї.

- Та ні, просто..., - Евелін вирішила не вдаватися в подробиці.

- Хочу тебе з деким познайомити, - Тесса закотила очі, - ну і справа є...

- Ерік! Ерік Шенборн, - чоловік простягнув руку, не припиняючи широко усміхатись. - Така маленька, тендітна. І красуня! - зауважив. - Не дивно, що Габріель не поспішає тебе з нами знайомити.

Цілителька зашарілася, потискаючи руку. Вона піднялася з ліжка. Краєм ока помітила, що Тесса скривилася, спостерігаючи, як напарник дівчини із захватом розглядає її. Це вона зрозуміла відразу, як почула його ім'я. Минулого разу Тесса називала його.

- Справа? До мене? - перепитала. Утримувати енергію в голові, обплітаючи свідомість, й одночасно спілкуватися  ставало дедалі важче, де-не-де утворювалися діри в її броні. Потоки слабшали, і врешті впали й повернулися назад до джерела, що знаходилося в грудях.

Двері раптом з силою розчинилися навстіж і влетів знервований Габріель. Одягнутий в одні штани, без футболки, з мокрим волоссям - схоже був у душі.

- Евелін! Ти ціла? - він швидко підійшов до неї, підозріло придивляючись. На друзів поки не звертав уваги.

- Торесс, друже, ми її не збиралися їсти, чесно, - Ерік зареготав, хлопнувши його по плечу. - Лише познайомитися.

- Не лізь, Шенборн! З тобою я пізніше поговорю.

Евелін зі всіх сил  стримувалась, щоб не застрибати від радості, ретельно контролюючи свої думки. Виходить,  її трюк спрацював, хоч і не надовго.

- Ево, чим ти займалася? Ти була тут? - допитувався емпат. На кілька хвилин він перестав її відчувати. Зовсім. Як тоді, коли вона знепритомніла. Це знову неабияк його налякало. Довелося стрімголов мчатися до неї, а він тільки вирішив розслабитися у гейзері. Про нього мало хто знав у Ґарді, не забрідаючи так далеко по його проходах.

- Звісно, була тут. Де ж іще! Говорила з батьками, Хлоєю, - Евелін перевела погляд на гостей. - Потім зайшли Ерік та Тесса.

Обоє зацікавлено розглядали Габріеля. Той був зліший і агресивніший, ніж зазвичай. Емпат відчував, що Евелін лукавить, старанно контролюючи себе, але вирішив поки змовчати. Не хотів при інших.

- Ви сказали, що прийшли по справі, - нагадала цілителька, повертаючись до Тесси, яка однією рукою перебирала шерсть кицьки. Та вже прокинулась і роздумувала над тим, чом би й не цапнути її за палець. - М-м, краще не чіпай Матильду, бо вона зараз трохи не в гуморі.