Глава 2

За покликом серця сміло іди,

Добро в ньому завше скерує тебе.

Не бійся! Обрала ти правильний шлях -

Назад вороття вже немає ніяк.

Дівчина зібралася з духом і випалила, поки не передумала:

  - Вілл, скажи, а ти коли-небудь збираєшся зі мною одружуватися?

Вона завмерла в очікуванні відповіді, спостерігаючи, як обличчя її хлопця витягується, а губи підтискаються  незадоволено.  В його розумінні, дівчина ніколи не повинна ставити таких запитань. Ініціатива має виходити тільки від чоловіка.

 - Евелін! Що за тон, що за питання? - з докором мовив він. - Ти ж знаєш, що зараз головне для мене домогтися підвищення, і тоді, можливо...

  - Але я це чую вже три роки! - вигукнула Евелін. - Невже я для тебе нічого не значу? І тобі не хочеться, щоб ми були разом завжди, а не тільки кілька вечорів на тиждень? Вона кричала, і в цей момент їй було байдуже, що раніше вона не дозволяла собі цього при Уіллу. Їй набридло приховувати свої справжні емоції та почуття, бо він хотів бачити перед собою пай-дівчинку.

 - Я думаю, тобі треба заспокоїтися, - ошелешено вимовив Уіллес. Він не очікував подібної бурхливої реакції від Евелін. Та він взагалі ніколи не чув, щоб вона підвищувала голос. - Мене не буде тиждень. За цей час ти зрозумієш, що я мав рацію і нам не потрібно нікуди поспішати. В мене попереду  блискучі перспективи!  Я ж передусім про достойне майбутнє думаю. І оце зараз зовсім недоречно, що ти запитала! - Уілл швидко пройшов до дверей і, не кажучи більше ні слова, вийшов.

З усією злістю, на яку була здатна, Евелін жбурнула коробочкою в двері. Та розбилася на дві половинки, а золота підвіска, жалібно дзенькнувши, покотилася по підлозі. Якби при цьому був присутній її хлопець, він, напевно, би знепритомнів від побаченого. Дівчина опустилася на коліна і гірко заплакала, затуливши руками обличчя. Раптом вона відчула легкий дотик, на неї співчутливо дивилася кішка, поклавши лапу на її коліно. Потім Міцці голосно нявкнула, ніби гніваючись на щось. Кігтями вона трохи натиснула на шкіру дівчини і фиркнула, спонукаючи її встати. По-справжньому фиркнула. У цьому Евелін вже не сумнівалася.  Вона перестала плакати і піднялася з колін. `Тому, що кішка трохи чудакувата в неї, дівчина не дивувалася. Але іноді тварина лякала, бо поводила себе як людина, з її вадами та звичками.  До того ж кицька, здається, все розуміла.

 - Твоя правда, Міцці! - заговорила хрипко Евелін, шморгнувши носом.  - Не треба плакати. Мені просто потрібно все обдумати. Запихнувши тарілки з їжею в холодильник, вона переодягнулася в джинси та светр, схопила куртку, ключі і вибігла з квартири.

Дівчина завела свій старенький форд і поїхала в єдине місце, де любила бувати наодинці. Блеквуд-Лейк було невеликим озером, вздовж одного берега якого тягнувся старий ліс, а на іншому - розташовувалося місто. На озері вона завжди заспокоювалася, дивлячись на водну гладь, де відбивалися вогні хмарочосів.

Евелін проїхала по мосту, вирулила на узбіччя біля лісу й заглушила мотор. Вона не раз ставила собі запитання, чому її завжди тягне сюди, коли все погано. Після смерті бабусі, дуже близької для неї людини, вона просиділа тут майже всю ніч. Дивно, але в цьому місці дівчина не боялася ні темряви, ні нічних звуків диких звірів у лісі, зате пройтися парком ввечері - коштувало їй неймовірних зусиль. До поваленої колоди на березі, на якій любила сидіти, дівчина могла пройти з закритими очима.

Накинувши куртку на плечі, Евелін близько години розмірковувала про останні події і дивилася то на повний місяць, що висів на небі, то на тиху, без жодного сплеску, поверхню озера. Вона не знала, чи зробила правильно, зізнавшись своєму хлопцеві, що очікувала пропозицію сьогодні. Мабуть, це трохи налякало і збентежило його. А чи справді вона хоче провести все життя з ним, слухаючи його балаканину про кредити багатих клієнтів та позики? Але вона ж його кохає! Кохає?.. Потрібно просто ще трохи почекати, і потерпіти. Даремно погарячкувала, подумала. Адже Уілл правий, не можна впускати такий шанс на роботі. Він же й для неї старається, чи не так? Вона вибачиться, і все буде як раніше. Тобто довгі вечори в очікуванні свого хлопця, іноді кіно разом або вечеря. І спокійний, без емоцій секс, тільки в спальні, і при вимкненому світлі.  Все стабільно, розмірено... і нудно!  Нудно й одноманітно. Таке життя вона хоче? Евелін зітхнула.

Раптом вона почула рев мотоцикла. Байкер, весь у чорному, зупинився неподалік від неї, на мосту. Вона вся підібралася, але, мабуть, її не помітили. Він зняв шолом і поклав його в невеличкий багажник, його довге чорне волосся розсипалося по плечах. Евелін дивилася, не відриваючи очей і затамувавши подих. Хоч би не побачив її тут, знайшла місце, де про життя розмірковувати. Безлюдна місцина за кілька кілометрів від населеного пункту. Чоловік підійшов до середини моста і легко застрибнув на тонку огорожу, балансуючи на краєчку. Дівчина жахнулася.

Він збирається накласти на себе руки!

Схопившись з місця, Евелін хотіла закричати, як чоловік спокійнісенько стрибнув з поруччя в озеро. Поли його чорного плаща красиво розвіялися в повітрі, і він пішов під воду. Без єдиного сплеску або звуку.  Недовго думаючи, дівчина кинулася за ним. 

Якщо поспішити, ще встигне врятувати того нещасного. Плаває вона добре. Миттю вибігши на міст, Евелін перелізла через перила, перехрестилася, закрила очі й стрибнула теж. Перша думка, що прийшла в голову після падіння - вона не відчуває холоду. Адже вода зараз мала б бути крижаною. Але вона й води не відчуває, ніби в невагомості. Інстинктивно розмахуючи руками й ногами, Евелін не могла второпати, що відбувається. Діставши ногами чогось твердого, відкрила очі. Перед нею був звичайнісінький вхід до печери, в два рази вище її зросту і близько трьох метрів завширшки. Евелін озирнулася приголомшено на всі боки і мало не знепритомніла. Вода відступила навколо неї, утворюючи коридор. Тільки тепер до дівчини дійшло, що вона дихає. Під водою! Точніше, вода її не торкалася, але вона запросто могла її помацати.  Евелін перебувала в якомусь вакуумі, якщо можна так назвати це, наповненим киснем. Не розуміючи, що робить і як таке може бути, дівчина попрямувала вглиб печери, слабке світло з якої манило її. Евелін ніби хтось силою тягнув туди, змушуючи переставляти ноги в потрібному напрямку.