Глава 1

Не грай, скинь маску, покажи

Обличчя своє справжнє ти.

Собою будь – оце є сила,

Яка підніме твої крила!

Дванадцятьма годинами раніше ...

Подивившись востаннє на святково накритий обідній стіл, Евелін ще раз переконалася, що все ідеально. Посередині висока кришталева ваза з її улюбленими калами і бронзовий канделябр з п'ятьма свічками, красиво розставлений посуд, оздоблений золотим орнаментом. Чудесна біла скатертина з вишивкою по краях і свічник дісталися їй від бабусі. Вона їх завжди дбайливо зберігала і діставала тільки на особливі свята. Від страв, які дівчина самотужки приготувала, апетитний аромат розходився по всій квартирі. Евелін знала, Уілл обов'язково їх оцінить. Він не часто харчувався домашньою їжею й обожнював, коли вона його запрошувала додому на вечерю. Від думки, що зараз прийде її коханий і сплесне в долоні від захвату, у неї завмирало серце. А ще сьогодні той самий, особливий день. І не тому, що через годину їй виповниться 23 роки, ні. Вона дуже сподівалася, що в цей день Уілл зробить, нарешті, офіційну пропозицію стати його дружиною. Вже фантазуючи, як скаже «так» і кинеться йому на шию, Евелін пройшла в спальню і переодягнулася в нову сукню. Спеціально куплена для такої нагоди, воно красиво облягала її, підкреслюючи тонку талію, і м'якими складками спадала до ніг. Можливо, йому не зовсім припаде до смаку її довжина трохи вище колін, але синій колір надзвичайно підходив до блакитних очей дівчини. Своє золотаво-русяве волосся вона підняла на потилиці і заколола шпильками. Макіяж непомітний, природний - все як любить її хлопець. Евелін хотіла виглядати сьогодні в його очах гідною й достойною претенденткою на його серце, щоб він подумав, як же йому пощастило з майбутньою дружиною.

 - Гей, Міцці, як я тобі? - дівчина звернулася до кішки, що мирно сопіла на ліжку, звернувшись калачиком. Тварина потягнулася, кинула на господиню байдужий погляд і зістрибнула на підлогу, а потім гордо пройшла повз Евелін на кухню.

 - І чому мені завжди здається, що ти вважаєш мене дурепою?  - кинула їй услід дівчина. - Настрій ти мені сьогодні не зіпсуєш!

З кицькою в Евелін були дивні стосунки, не такі, які повинні бути в улюбленої господині та її вихованця. Іноді дівчині здавалося, що Міцці просто її терпить і якось поблажливо так дозволяє себе годувати й рідко дуже почесати за вушком. Дивно те, що тварина повинна була б почувати вдячність за те, що Евелін підібрала її на вулиці та прихистила. Але від Міцці такого не дочекаєшся.

Одного разу повертаючись ввечері додому, дівчина помітила, що поруч біжить чорна кішка, не відстаючи від неї ні на крок. Коли зупинялася Евелін, зупинялася й кішка, дивлячись на неї своїми незвичайними блакитними очима. А біля багатоповерхового будинку, де проживала останні кілька років, взагалі трапилося щось неймовірне. Відкривши двері, Евелін хотіла увійти, але кішка її випередила і зникла всередині. А діставшись ліфтом шостого поверху, побачила, що Міцці вже чекає біля дверей її квартири. Шокована, дівчина впустила кішку додому, досі не знаючи, як тварина дізналася, де вона мешкає. Так вони й стали жити разом. Кожного разу, коли Евелін кликала Міцці, їй чулося презирливе фиркання. Хіба коти так уміють? Але поступово звикла до дивакуватої співмешканки й практично не звертала уваги на її витівки.

Ось і цього разу, замість ласкавого тертя об ноги господині, Міцці голосно зажадала їжі, лапою жбурнувши свою миску об кухонну тумбочку. Робила вона це не вперше, тому Евелін тільки зітхнула й пішла годувати кішку, скаржачись собі під носа, навіщо вона її тримає в себе таку невдячну.

Як тільки дівчина насипала корму, в двері подзвонили. Нервово видихнувши, Евелін розправила складки на платті й побігла відчиняти. Уіллес Прескот стояв на порозі з букетом червоних троянд, одягнений в незмінний костюм-трійку і старанно причесаний. Справжній банкір, ким він і був, одначе. Працюючи у відділі економічного аналізу, він частенько їздив у відрядження й сподівався, що одного разу його завзяття та наполегливість помітить начальство і призначить, нарешті, керівником однієї з філій банку. А поки цього не сталося, молодий чоловік всіляко намагався показати себе незамінним співробітником, і проводив майже весь свій вільний час на роботі.

Побачивши червоні троянди, яких терпіти не могла, Евелін трохи знітилася, але швидко взяла себе в руки. Її ж бо помилка, що вона з самого початку їхнього знайомства з Уіллом не показувала свої справжні емоції, боячись засмутити його. Тільки те й робила, що заглядала в рота, намагаючись ні в чому не перечити, тому що будь-яке її невдоволення чи найменшу критику він сприймав якось хворобливо образливо. І переконував в тому, що вона, ще маленька недосвідчена дівчинка, нічого в цьому житті не розуміє. Тож Евелін вважала за краще мовчати, аби потім не вислуховувати нудні нотації на тему, яка вона вибаглива й примхлива.

- З Днем народження, кохана! - він поцілував її швидко в щоку, віддаючи троянди, і пройшов всередину.

 - Дякую, - відповіла, закриваючи двері. Дівчина намагалася щиро посміхатися.

 - Як смачно пахне, - похвалив її Уілл, - розкішний стіл. Ти добре постаралася, мила. Я, до речі, страшенно голодний, а через годину й сорок сім хвилин, - він подивився на наручний дорогий годинник, - у мене літак.

 - Як? Але, - почала протестувати Евелін, та потім побачила похмуре обличчя свого хлопця і вже тихо додала, - у мене День народження. Вона опустила очі, щоб Уілл не побачив, наскільки вона розчарована й засмучена, сльози от-от закрапають на скатертину. Евелін сіла на стілець. Їй здалося, що навіть кішка якось співчутливо подивилася на неї, на секунду відірвавшись від миски з кормом.