Bağdat. Arabian night

Рекомендовано читати під плейлист Spotify "Arabian/Egyptian vibes"

Чи чули ви про те, що чоловік, щоб не втратити жінку, що поряд, повинен приділяти їй достатньо уваги ? Що ж, чи чули, чи ні, а я вам розповім маленьку історію.

У великому галасливому Багдаді жила прекрасна Хатор. Вона була розумна й красива, але не в тому справа. Богиня вміла приваблювати чоловіків і часто, заради моментальних приємних емоцій, спілкувалася з різними представниками протилежної статі. Вона любила шовк і танцювати, хоча й зовсім не вміла цього. У жінки було правило - вона проводила час із кожним чоловіком лише один раз, не підпускаючи його до себе ближче, ніж на сто миль від серця. 

Одного разу,  на тлі яскравого сонячного дня красуня помітила чорну фігуру. Тонкий аромат жасмину торкнувся її кремової шкіри, заповнючи простір навколо стрункого тіла. Це був молодий Сет. Вперше, Хатор переступила свої принципи.

З того часу вони збизилися. Сет почав вперто наближатися до серця молодої Хатор, даруючи їй свої посмішки й тепло. Чи тривало це довго й щасливо ? Ні.

Колись диявол сказав: " Жінки люблять, коли їх балують. Не забувайте казати їй, яка вона важлива для вас. Адам нехтував Євою в раю і згодом дорого за це поплатився". Молодий Сет був чудовим,проте безвідповідальність, самовпевненість при красуні-богині й невпевненість при інших - ці вади спотворювали образ арабського бога. 

Йшов час і Хатор більше не складала частину пазлу свого життя із щасливих моментів посмішок в оточенні чоловіків. Червоні пелюстки богині пристрасті починали безжально в'янути, втрачаючи запах і колір. Сет сприймав присутність жінки у своєму житті, як належне, забуваючи дарувати їй квіти й увагу. Він жив у власне задоволення, не зважаючи на те, що кожна, особлива його, богиня варта жертв.

На центральній площі Багдаду, у теплу ніч, що буває тільки в Арабській пустелі, вирувало життя. З усіх боків висів тонкий холодний шовк та прозорий сатин. У повітрі витав запах кардамону й шафрану, що надавав цьому місцю неповторності. Хтось когось обважував, хтось збивав ціну, а хтось купував. Раптом усі чоловіки площі повернулися назад. У вході стояла Хатор із Сетом. Очі жінки були опущені до низу, а молодий бог невпевнено заламував руки. Вони рушили площею. 

У маленькому, непримітному куточку, стояв старий чоловік. На тонкій пальмовій гілці позаду нього висів білий шмат ніжного шовку. На комірчину впала струнка тінь. Красуня-Хатор підняла очі й поглянула на тканину. Площа затихла. Ніхто не наважувався підійти. Старий чоловік повільно випростався, узяв білий шовк і обгорнув його навколо тонкої шиї Хатор. Сет поглянув в очі жінки, тихо відпустив руку й повільно відступив. З усіх боків почали підбігати купці й пропонувати золото. Зі скляних очей прекрасної богині стікала сльоза. Старий усміхнувся. Хатор обережно зняла шовк, повернулася й пішла до виходу з площі. Скрізь знову вирувало життя. З кожним кроком, струнка фігура жінки вирівнювалася. Із площі вона вийшла з ніжною посмішкою та гордо піднятою головою.

У палаці халіфа був галас. У Багдад приїхали царі навколишніх держав. Володар Арабського халіфату подібно Богу сидів на великому троні, що гордо височів у центрі зали. У його очах світилась пристрасть і возвеличення. Халіфів погляд був напрямлений на сусідній трон, де гордо випрямившись, одягнута в білий тонкий шовк, посіміхаючись, сиділа вона - Хатор.