Глава 11. Шпигун на балу

-Але ж вона тебе обікрала! - Лоренс вже третє заводив цю розмову. 

Мати та сестра поїхали іншим екіпажем разом з містером Пірсі, то в них була остання можливість поговорити перед початком свята. За безкінечними клопотами та приготуваннями тиждень пролетів так швидко, наче його й не було. Сьогодні вулиці прикрашали снігові замети, що зайвий раз нагадували про Різдво. Настрій у Арабели був піднесений, а тому не хотілося знову повертатись до розмов про міс Ловарен. Тим більше, що цей випадок не прикрашав саму Робі, детектив з неї вийшов нікудишній і молода шахрайка легко вислизнула з рук. 

-В мене було з собою всього десять фунтів, - знехотя відповіла Арабела. - І в нас немає жодного доказу, що це зробила саме Монік.  

-Робі, а тобі не здається, що ми маємо справу не просто з шахрайкою? Треба мати неабиякий талант, щоб витягти гаманець серед білого дня. І навіщо? Адже каблучку ти повернула. Я ще розумію спробу втертися в довіру до Рокшилда, але ж вона не могла подумати, що ти ховаєш в сумочці ще й діаманти чи цінні папери на пред’явника. Такий ризик, а якби ти спіймала її за руку? 

Лері був правий. Зустріч з мадмуазель Ловарен залишила більше питань, ніж відповідей і часом Арабела згадувала пророцтва фокусника з ринку і нещасного Самсона. Безглузді думки. Навіть якщо уявити, що хтось міг передбачати майбутнє, для чого якійсь шахрайці з Франції переслідувати Арабелу? Вона не крутила романи з одруженими чоловіками, нікому не була винна грошей, не відмовляла, якщо просили про допомогу. 

-Я не схотіла піднімати скандал, - пояснила Арабела, - адже мова йшла твій готель, любий братику! Провину списали б на портьє чи покоївку, навіщо псувати репутацію закладу. До речі, ти й далі прийматимеш таких імпозантних гостей, як німецький генерал? 

-Господи, не нагадуй мені! - Лоренс підвів до стелі очі. - Я навіть в страшному сні не міг такого уявити. То кажеш він дійсно був в чому мати народила?

Робі згадала імпозантну постать в кителі на голе тіло, перелякані очі покоївки і їй стало смішно. 

-Майже. Сподіваюсь, ти не надіслав йому запрошення на вечір, бо поява оголеного вояка буде надто вражаючою подією…

-Здається ні, хоча цим займалася матінка. Генерал Гюнтер велика шишка, якщо мені не зраджує пам’ять, але я думаю про інше. Шкода, що ти не встигла подарувати запрошення нашій любій француженці, ось з нею я б з задоволенням познайомився!

Арабела провела поглядом веселу компанію, що атакувала паб і раптом стрепенулася. Ця думка раніше не приходила їй в голову.

-Може в тебе ще буде шанс. Ми ж не знаємо, під яким ім’ям мадемуазель Ловарен зупинилася в готелі? Не впевнена в цьому, але вона запросто може бути серед гостей! Тільки уяви, скільки це грошових мішків! 

Такий хід подій робив вечірку особливою. Навіть Лоренс, який мріяв якомога швидше звідти втекти, відчув хвилювання. Міс Епріл він як-небудь витримає, а ось пополювати за маленькою негідницею було дуже цікаво. Обдумати нову тактику він не встиг. Екіпаж під’їхав до готелю, де вже скупчились інші гості і привітно горіли вогні над парадним входом. Арабела разом з братом поспішила пірнути в середину і з першого кроку в неї перехопило подих. 

Мачуха могла бути нестерпною в сімейному житті, але вона була генієм в сенсі організації світ. Хол, зазвичай манірно-нудний, перетворився на на казкове місце. В центрі красувалася ялинка, яка досягала верхівкою стелі. Зелена красуня виблискувала вогниками та мішурою, а селед гілочок ховалися янголи і старовинні іграшки з пап’є маше. Стійку адміністратора обвивали остролист та кольорові  стрічки, тут і там можна було помітити кущики омели з білими напівпрозорими ягідками. Все сяяло неймовірною чистотою, та було оповито п'янкими запахами ялинки і парфумів. 

Поряд виріс спритний хлопець в формі, прийняв у Арабели пальто і капелюшок, а потім їх затягло в вир вітань і нових знайомств.  В залі вже метушилися офіціанти з тацями, уставленими бокалами з шампанським, столики ломилися від закусок, а оркестр  без відпочинку розважав присутніх різдвяними мелодіями. 

Знайомство з паном Уїллісом та його дочкою приємно здивувало Робі.  Американець виявився по-військовому підтягнутим чоловіком років п'ятдесяти і підтримував розмову на рівні світської людини. Щодо Епріл, не можна було сказати про дівчину чогось поганого. Хоча дочка мільйонера і не вражала красою чи розумом, трималася вона досить розкуто і з самого початку роздавала Лоресу аванси. Доки всі вітались та обмінювались нічого не значущими фразами, до них саме вчасно наблизився офіціант. 

-Пропоную келих за наше більш тісне знайомство! - пан Уїлліс першим взяв бокал, звертаючись до місіс Пірсі, а потім нагородив Арабелу проникливим поглядом. - Все просто чудово, я вражений вашим готелем! 

-А музика! - з захопленням підтримала батька Епріл - Я давно не відчувала такої насолоди.

-Це тому, що нам  вдалося викрасти оркестр в її королівської величності, - з серйозним обличчям заявив Лоренс, але його жарт ніхто не прийняв за образу. 

Навпаки, міс Уїіліс розсміялась і на її щоках з’явились дуже милі ямочки. Мачуха та містер Пірсі щось відповіли на компліменти почесного гостя, але Арабела слухала їх не уважно. Вона видивлялась серед гостей знайому тендітну білявку, а ще - доктора Гранта, який досі не з’явився на вечірці. Затримати його могли лише невідкладні справи, а тим часом у Арабели зростало неприємне пердчуття, що вона викликала надмірну і небажану зацікавленість. 

Збираючись на свято, дочка містера Пірсі готова була до холодного прийому та  пліток за спиною, але американцю, схоже, не було діла до її розлучення. “Вільні нрави”, як казала місіс Пірсі. Ще трохи і за відсутності Даніеля перший танець дістався б пану Уїллісу - його увага була такою відвертою, що це неможливо було не помітити. Нарешті, пропустивши черговий комплімент, Робі вихопила поглядом знайому постать і в неї відлягло від серця. Доктор приїхав якраз вчасно і наближався до них, вітаючись зі знайомими.