Глава 8. Пігулка з секретом

Дощ зарядив з самого ранку: нудний, сірий та холодний, як часто буває в грудні. Місіс Пірсі була не в гуморі. Вона чекала на візит майбутнього зятя, який покинув лікарню, але Рокшилд раптом змінив свої плани і надіслав записку з вибаченнями. Мері, як і слід було очікувати, теж сиділа ображена і в такому суспільстві було дуже важко зберегти гарний настрій. 

-Лоренсе, я багато разів просила тебе не курити у вітальні! Це пагубна звичка, ти шкодиш своєму здоров’ю і моєму також! - мати невдоволено поглянула на нього з-під пенсне. - І взагалі, чому б тобі не зайнятись чимось корисним? 

-Сьогодні неділя, мамо, - він приховав позіхання і знехотя потушив сигару. 

- Ну то й що? З яких пір ти зробився праведником? Я вже не пам’ятаю, коли бачила тебе на недільній службі в церкві…

Місіс Пірсі не встигла закінчити повчальний монолог, коли у вітальню заглянула Арабела. На відміну він домочадців вона виглядала чудово і мачуха - це просто неприпустимо! - навіть відчула легкий аромат французького парфуму.

-Батько ще не повернувся, тому я хотіла попередити, що поїду у справах. Скоріше за все затримаюсь, тому не чекайте мене на обід! 

-Поїдете? - місіс Пірсі так і підмивало спитати: куди, але падчерка давно вже переступила поріг повнолітня, а тому не повинна була звітувати. 

-Так, якщо вам щось потрібно у місті…- вона не встигла закінчити фразу.

-Мені потрібно! - несподівано Лоренс пожвавішав, відкинув газету та схопився на ноги. - Я згадав, що обіцяв заїхати в клуб, складу тобі компанію. Можеш почекати на мене кілька хвилин? 

Арабела розгубилась. Здається, вони обговорили все ще вчора, і, хоча брат трохи хвилювався, йому не залишалося  нічого іншого, як погодитись на авантюру з поїздкою до Рокшилда. Але, як видно, за ніч дещо змінилося. Одягнувся він дійсно швидко - Робі навіть не встигла вислухати нові скарги з приводу того, що родина повинна хоч іноді збиратись разом. Залишилось побажати всім гарного дня и похапцем спуститися за братом вниз, де вони нарешті обмінялися кількома словами.

-Що це означає? - Арабела озирнулася на служницю, яка вчасно пішла по парасольку.

-Я їду з тобою. Скажеш пану фабриканту, що я ув’язався слідом і ти не могла мене спекатись. 

- Про це не може бути й мови! 

-Я не залишу тебе з цим бабієм! 

Вони продовжували стояти й сперечатись, доки не стало ясно, що Лоренс все вирішив остаточно. Переконувати його було запізно - через півгодини на Арабелу чекали з візитом і іншого шансу могло просто не випасти. В душі зростало передчуття, що вони дізнаються навіть більше, ніж сподіваються, щоправда Лоренс в останню мить надумав відговорити її від затії, хоча це й була безнадійна спроба.

-Знаєш, іноді я думаю, що моя люба матінка в чомусь права. 

-Невже? -Робі з подивом озирнулася на брата, займаючи своє місце в екіпажі.

-Так, вона вважає тебе авантюристкою. Тільки подумай, ти хочеш обвести кругом пальця нареченого Мері і ділового компаньйона батька! Він, звичайно, самозакоханий павич, але ж не настільки бовдур! Якщо він підозрює в чому справа, то чому нічого не розповів поліції?

-Може тому, що не знає, де прихована отрута? Або не хоче виглядати, як ти сам сказав, бовдуром, адже жоден лікар не визнає всі ці чудодійні настоянки та порошки. Інша справа - розповісти все жінці, яка сама шукає допомоги.

Лері відповів не одразу. Обличчя сестри з легким рум’янцем, ніжна посмішка, неслухняна прядка каштанового волосся, що вибилась з-під капелюшка… Легко було уявити, що жінка, яка виглядає так спокусливо, чекає на побачення. 

- Ставлю на що завгодно, наш пан фабрикант вирішить, що ти в нього закохалася.

Арабела розсміялася. Не було нічого більш безглуздого, ніж її можливий роман між нею та Ротшильдом і зовсім не тому, що розлучена жінка була йому не пара.  

-Він швидко зрозуміє, що помилився і буде ще більш прихильним до Мері. Можеш не переживати за долю сестри, я бажаю їй якнайшвидше вийти заміж, якщо це можна назвати щасливим шлюбом.

Лоренс не мав більше жодного аргументу проти затії сестри і йому довелося скласти зброю.  

- Тобто, ти не передумаєш?

-Ні, і ти погодився допомогти! Просто довірся мені, я роблю це заради батька і нашого спокійного майбутнього! 

Насправді Арабела трохи хвилювалась, але ні за що не зізналася б в цьому. Головне, що займало її думки - як розв’язати Рокшилду язика і уникнути відвертих залицянь. І ці її побоювання не були беспричинними, як і попередження Лері. 

Коли дзвоник сповістив про прихід довгоочікуваної гості, Рокшилд вийшов з кімнати при повному параді. Для побачення приготували все найкраще: французьке вино (хоча лікарі наполягали на відмові від спиртного), ніжні тістечка та відбірні фрукти. Фабрикант вже відкрив рота, готовий осипати гостю компліментами, але так і застиг, побачивши поряд високу фігуру її зведеного брата. 

В першу секунду на розум прийшло тільки одне - за цим послідує шантаж, адже він спокусив дочку відомої в місті людини, свого партнера по бізнесу, хоча сватається до її сестри. На щастя, ці неприємні думки розвіяла привітна посмішка Лоренса. 

-Пане Рокшилд, сподіваюсь, ви мене пробачите за несподіваний візит. Я випадково дізнався, що сестра повинна з вами зустрітися у справах. Це так благородно з вашого боку допомогти їй опублікувати новий роман, - вигадливість Лері була вище за всяку похвалу, особливо тому, що ідея народилась дві хвилини тому. - Я просто не міг не виказати подяку, адже ви знаєте, як ставляться в сучасному світі до жінок письменниць! Моя люба сестра все мені розповіла, але запевняю вас, я збережу вашу участь в цій справі у таємниці! 

Арабелі здалося, що вона присутня на погано поставленому спектаклі, де один з акторів не знає своєї ролі. Вона з благанням подивилась на Рокшилда, та надала собі розгубленого, винуватого вигляду. Знадобилося не менше кількох хвилин, щоб господар прийшов до тями, але, нарешті, він простяг руку для привітання та запросив обох гостей до вітальні.