Глава 7. Дивний пацієнт

-Прошу за мною місіс Морган! - гладка добродушна медсестра посміхнулася і повела Арабелу довгим коридором. 

Перший поверх лікарні більше нагадував санаторій: чисті доріжки на підлозі, квіти в вазонах, м’які крісла, в яких відпочиваючі переглядали пресу чи просто спілкувалися. Про всяк випадок нова “пацієнтка” переконалася, що містера Рокшилда серед них немає, отже Мері була права і фабрикант повинен займатися в гімнастичному залі.  

-Я дуже рада, - на ходу промовляла медсестра, - що ми можемо запропонувати вам найкращі умови для одужання. Ось тут у нас мінеральні води, далі можна прийняти грязьові ванни - просто чудовий засіб від захворювань суглобів! А тут - наша гордість, зал с сучасним спортивним обладнанням. 

Арабела слідом за проводжатою переступила поріг і опинилася в світлому, просторому приміщенні. Тут були величезні вікна і багато повітря, а також безліч пристроїв, за допомогою яких поправляли здоров’я відвідувачі. На перший погляд жоден з них не виглядав хворим, то ж Арабела швидко зрозуміла, що це була просто модна на сьогодні “розвага”. Тим часом її медичну картку передали іншій медичній сестрі і та довго і докладно пояснювала, як працює апарат для покращення роботи серця та легень. 

Киваючи у відповідь, Арабела пробіглась очима по залу і до неймовірної радості побачила того, заради кого пішла на цю авантюру. 

Рокшилд, одягнений в халат поверх обтягуючого тріко, якраз зайшов через інші двері. Його зазвичай пихате обличчя було червоним і блищало від поту, аж доки пан фабрикант не дістався до пляшки мінеральної води. На щастя медсестра вважала свою справу виконаною і повернулась до інших пацієнтів, що так своєчасно розв’язало Арабелі руки. 

Вона зайняла місце за ппаратом, але навмисно опустила запобіжник, так що поручні не рухались і виконувати вправу було неможливо. Напустивши на себе безпорадний вигляд, Арабела наче випадково зустрілась поглядом з Рокшилдом і розцвіла посмішкою.

-Місіс Морган? - спершу фабрикант не міг прийти до тями від здивування, але скоро опанував себе і поспішив на допомогу. -Як ви тут опинились?

-Це довга історія. Так приємно знову опинитись вдома, але клімат… Боюся моя давня хвороба загострилася, тому мені порадили пройти повний курс лікування. Парові кабіни, масаж, легкі вправи… 

- Тільки не парові кабіни! - Рокшилд вкотре витер обличчя хусткою. - Ні в якому разі не погоджуйтесь та ці тортури. Мені довелось пройти вже п’ять процедур, бо лікарі вважають - це вижене залишки отрути.  

Арабела зі співчуттям подивилась на фабриканта. Він дійсно виглядав не дуже здоровим через синці під очима та бліді губи. Правда блиск, що з’явився в очах, підказував, що Рокшилд скоро буде в відмінній формі. Арабала зітхнула та похитала головою.

-Я чула про те, що сталося. Це просто жахливо! Отруєння в двадцятому столітті! Ви надто відома людина, думаю справа в тому, що вас оточують ті, хто не може спати від заздрощів. Сподіваюсь винного знайдуть і покарають найближчим часом! 

Рокшилд не чекав такого компліменту і одразу виріс на кілька сантиметрів, але змушений був похитати головою. 

-На жаль, у поліції немає підозрюваних. 

-А у вас? Батько і сестра весь час про це розмовляють, стільки версій. Кажуть, це може бути хтось з конкурентів, або навіть жінка … але  в таке не можу повірити. Вся надія на слідчого!

-Так, сподіваюсь, розслідування не буде марним, хоча досі поліція не має жодної зачіпки. Але якщо чесно, я б хотів про все це забути, як про страшний сон. Дозвольте, я спробую налагодити ваш апарат, я теж на ньому тренувався, - він нахилився і з геройським виглядом повернув педаль на місце. - Ось, все працює. Але не перевтомлюйтесь, ви тендітна жінка…  

Арабела посміхнулася, виказуючи вдячність за таке піклування, але в її голові вже крутилися інші думки. Тепер, коли Рокшилд розтанув, можна було обережно підкинути йому свою ідею.  

-Я б залюбки обійшлася без оздоровчих вправ, але лікарі не можуть порадити нічого дієвішого. Хоча, коли я жила у Франції, то я чула, існують інші засоби, але офіційна медицина їх не признає, а тому…

Це був вирішальний момент. Робі уважно стежила за виразом обличчя свого майбутнього родича і не могла не помітити, як він на мить збентежився. Поправивши халат, що роз’їжжався на грудях, Рокшилд підійшов ближче і трохи нахилився до Арабели.

-Я теж чув про всілякі єгипетські настоянки, але не став би дуже їм довіряти. Це просто викинуті на вітер гроші! Я б ризикнув тільки якщо маю справу зі справжнім професіоналом, адже такі залишилося. Сімейна справа, старовинні рецепти… ви мене розумієте.   

-Звичайно! - серце так і підстрибнуло в грудях Арабели, але вона закашлялась і повинна була вибачитися. 

Це стало останньою крапкою. Рокшилд поспішив налити Робі стакан води і відкинув нерішучість. Така гарна, розумна жінка в така безпорадна, хто, як не він повинен був простягнути руку допомоги! 

-Не хочу виглядати нахабою, але я не впевнений, що вам підуть на користь вправи в спортивному залі. Те, про що ми зараз говорили… я маю дещо дійсно тонізуюче, та не знаю, чи можу вам запропонувати! Мене виписують тільки в неділю і я збирався нанести візит містеру Пірсі та Мері…

Такий поворот не входив в плани Арабели. Присутність родичів була зовсім ні до чого, тому вона пішла на ризик. 

-Я вам неймовірно вдячна, але… не хочу зайвий раз змушувати рідних нервувати. Вони не знають про те, що моє здоров’я погіршилось, а якби дізналися, то відмовили б від будь-якого ризику! Але чи це буде зручно, якщо я сама скористаюся вашим запрошенням? 

Після цієї фрази і очей, в яких заблищали сльози, Рокшилд на мить розгубився. Він і мріяти не міг про подібне щастя, що саме пливло в руки, а тому не просто погодився, а завірив, що не буде мати ні найменших брудних думок і як найкращий друг готовий зберегти таємницю.  

Коли настав час фабриканта повертатися в палату, він відчував приплив гордості і легке хвилювання. Вперше жінка запропонувала йому побачення, до то ж саме та, яка йому подобалася. Заради цього Рокшилд без заперечень проковтнув пігулки і запив їх наймерзеннішим напоєм - кропивним відваром. Він думав про те, як зустріти свою гостю, яку залишив в спортивному залі, і навіть уявити собі не міг, яку жахливу сцену пропустив саме в цей час.