Глава 2. Чотири великих спокуси

Цього вечора Робі вперше зрозуміла, що життя безповоротно змінилося. Вона повернулась до батька ,але за обідом, який влаштувала місіс Пірсі, почувалася непроханою гостею. Мачуха з особливою прискіпливістю перевіряла, чи начищені виделки, Мері прислухалася до кожного екіпажу, що наближався, навіть батько виглядав стурбованим і занурився в читання вечірньої преси. 

Нарешті, коли годинник пробив шосту, внизу почувся дзвоник і через кілька хвилин з'явився довгоочікуваний містер Рокшилд. 

-Добрий вечір! - він привітався з господарями і поцілував щасливій Мері пальчики, після чого перевів погляд на Арабелу. - Дозвольте відрекомендуватися. Багато чув про вас, місіс Морган, і дуже радий знайомству. Надовго ви в нашому місті? 

-Я ще не вирішила остаточно. Думаю, на якийсь час залишитися, якщо плани раптом не зміняться. 

Це була звичайна, ні до чого не зобов’язуюча розмова. Містер Рокшилд, ощаслививши її крихтою безцінної уваги, одразу переключився на персону, яка його цікавила набагато більше - на себе самого. 

Наступні пів години за столом було чути майже тільки його голос. Лише один раз він звернувся до Робі, а саме, коли подали смажених перепілок 

-Чудовий обід, місіс Пірсі, але мені дещо хочеться запитати в вашої гості. Ви, як я чув прожили кілька років у Франції? Там дійсно вважають делікатесом жаб'ячі лапки та равликів? Повірити не можу - це ж їжа для жебраків! 

Робі перехопила погляд Лоренса, який округлив очі, та не одразу знайшла, що відповісти. 

-Розумію, вам важко визнати, що перепілки таки смачніші, - шановний гість по-0своєму зрозумів мовчання і тепер виглядав ще більш самовдоволеним, доки не отримав відповідь. 

-Зовсім ні. Я просто задумалась про те, яку французьку страву вам запропонувати. Наприклад, омлет, або цибульний суп з запеченими грінками та сиром. А на сніданок хрумкий багет чи круассан з абрикосовим джемом.  До речі, вино ви принесли також французьке. 

- Ви знаєтесь на винах? - здивуванню його не було меж.

- А що тут дивного? Я навіть скажу більше, Шато-Марго може дозволити собі далеко не кожний! Це витриманий напій з найкращого винограду ї його виготовляють з чотирнадцятого століття.

Мері, яка вже збиралася стати на бік нареченого, прикусила язика. Вона несподівано помітила, що містер Рокшилд дивиться на сестру з цікавістю, хоча  знайомий з нею менше години. 

-Це правда, - він розправив плечі, - довелось замовляти доставку аж з Бордо. Але ви маєте рацію, я можу дозволити собі такі витрати. 

-То ситуацію зі страйком на фабриці вирішено? - втрутився в розмову містер Пірсі.

- Майже. Правда довелося багатьох звільнити. Ми живемо в такий час, коли прогрес не можна відкинути заради робочих місць. 

Подальшу тираду Робі майже не слухала. До неї схилився Лоренс і з насмішкуватим обличчам промовив майже на вухо. 

-Як тобі обранець Мері? Взірцевий в усьому, чи не так?

-Важливо, щоб він подобався твоїй сестрі. Якщо вона не буде скупитися на похвалу та догоджати його прихотям,  з них вийде щаслива пара. А догодити йому дуже просто!

-А що ти про це думаєш, Лоренсе? -місіс Пірсі дивилась на сина, явно намагаючись відірвати від сторонньої бесіди. 

-Я? - Лері пропустив повз вуха все, про що розмовляли чоловіки, а тому відповів перше, що скочило на язик. - Згоден з містером Рокшилдом що до вина. Дивовижний смак!   

Загалом обід вийшов не таким вже й неприємним. Коли прибрали зі столу і всі перейшли до вітальні, містер Рокшилд не утратив красномовства і Робі сподівалася, що тепер він цілком присвятить себе нареченій. Тим більше вона здивувалася, коли почула його голос за спиною.

-Шукаєте щось почитати? Я сам поціновувач книжок, то може щось вам пораджу?

-Як приємно. Але знаєте, мені однаково, яку з книг взяти до рук. Я не дуже захоплююсь поезією, а романи можу читати тільки від нудьги. 

- То що ж вас цікавить? 

Рокшилд покліпав очима. Він виглядав,як дитина, в якої відібрали цукерку, але Робі потрібно було позбутися надмірної уваги. Вона зробила серйозне обличчя. 

-Я б обрала криміналістику. Можливо філософію або психологію.

Брови співрозмовника поповзли вгору. Він дивився на гарне личко жінки, що стояла поруч і не міг зрозуміти, жартує вона чи ні. 

-В юності я відвідувала науковий кружок і навіть мріяла стати лікарем. Але не склалося, хоча мені все-таки пощастило, я маю власну маленьку справу.

Тепер Рокшилд взагалі розгубився. Він хотів звернутись за роз'ясненням до когось з родичів, не могло ж бути, щоб у містера Пірсі і справді дочказймалася бізнесом. На щастя Лоренс, який також бейкався по кімнаті, приєднався до їхньої бесіди.

-Справа в тому, - сказав він, звертаючись до майбутнього шуріна, - що місіс Морган письменниця. Вона пише детективні романи. 

Це була відверта  брехня, але Робі не встигла її спростувати. 

-Неймовірно! - вигукнув Рокшилд, - Тоді вам треба побувати в мене на фабриці. Ми ставимо деякі хімічні опити, це вас обов'язково зацікавить. Адже в книгах детективи завжди користуються різними засобами, щоб виявити злочинця! 

Якийсь вигук змусив гостя повернутися. Місіс Пірсі не втрималася від кометаря, але всім своїм виглядом виказувала незадоволення, ба навіть осуд! 

-Не зважайте, пане Рокшилд, - промовив містер Пірсі. Очі його сяяли, він знову бачив Робі такою, як вона була колись - насмішкуватою, розумною та гарною. - Моя дочка дійсно цікавилась багатьма речами, я не заважав їй розвивати свої таланти. Але жінкам, мій друже, дійсно нема чого робити в хімічних лабораторіях! 

- В такому разі… що ж, доведеться обрати щось інше. Я ніколи не відмовляюсь від власного слова, то може ви погодитесь подивитись нову виставку? Її повинні відкрити на вікенд, - Робі мовчала і він нарешті додав те, що повинен був сказати одразу. - Звичайно, якщо ваша матінка та сестра погодяться скласти вам компанію! 

- Залюбки, - місіс Пірсі намагалася зберегти привітний тон. - А поки що може зіграємо партію в карти?