Глава 9 (73)

— Що за халепа...

Еліс опустила руки й приречено зітхнула, випустивши з рота густі клуби пари. Давши вихід частині свого роздратування, вона обережно поставила валізку на землю. Потім дістала з кишені мобільний телефон і вибрала контакт оператора служби підтримки. За кілька секунд у слухавці пролунав стомлений, але доброзичливий чоловічий голос:

— Добрий день, міс Харпер. Як ваші справи?

— Раві, це ти? Привіт, у мене проблема...

— Гадаю, інакше ви б і не телефонували, — зі слухавки долинув легкий смішок. — Чим можу вам допомогти сьогодні?

— Річ у тім, що я прибула для оцінки Розлому, але його досі не оточили.

— Вас відправили на оцінку в таку погоду?!! Мем, мені дуже прикро це чути. Гадаю, вам варто подати заяву про переведення до іншого відділу.

— Дякую, Раві, але... мені потрібна не психологічна підтримка, а реальна допомога.

— Дарма ви так, міс Харпер. Добре слово здатне зігріти і душу, і тіло. Думаю, у вашому випадку зайвим не буде ні те, ні інше.

— РАВІ!!! — Еліс прикрила обличчя вільною рукою й спробувала знову говорити спокійно. — Будь ласка, я тут замерзаю! Ти можеш дізнатися, чому Розлом досі не оточений?

— Міс Харпер, не хвилюйтеся, я вже все з'ясував.

— Що? — від подиву Еліс миттєво перестала сердитися. — Коли ти встиг?

— Поки розважав вас приємною бесідою, я перевірив координати групи оточення. Шкода вас засмучувати, але їхня машина застрягла дорогою до Розлому. Зараз вони чекають евакуатор.

— Дякую, Раві, але... що робити мені? Чекати наступну групу?

— На жаль, міс Харпер, іншої групи не буде. Через бурю в Детройті гостро бракує персоналу. Думаю, ніхто не звинуватить вас у недбалості, якщо ви відкладете цю оцінку на потім.

Еліс знову важко зітхнула.

— Виходить, я даремно сюди добиралася? І найприкріше, що мені доведеться ще раз тягнутися сюди, коли Розлом нарешті оточать...

— Я можу вам лише поспівчувати, міс Харпер... Якщо бажаєте, я міг би порадити чудовий рецепт masala chai, який не лише допоможе вам зігрітися, а й убереже від можливої застуди.

— Гаразд, Раві... Я подумаю, що робити. До зв'язку.

— Якщо вас не утруднить, чи не могли б ви оцінити нашу розмову за шкалою від одного до десяти, де один — це...

На цьому місці Еліс завершила виклик і сховала телефон назад до кишені. Вона чудово знала, що служба підтримки Корпусу Лицарів не використовує систему оцінювання операторів кол-центру. Хоч Раві й був чудовим хлопцем, цього разу його почуття гумору було зовсім недоречним.

Піднявши з землі валізку, вона з сумнівом подивилася на Розлом, що ховався під снігом. "Що ж робити?" — розмірковувала вона. З одного боку, відсутність огорожі не робить його небезпечнішим — вона цілком може провести оцінку й без металевої решітки. Але з іншого — це грубе порушення протоколу. У регламенті чітко прописаний порядок дій під час реєстрації нового Розлому: 1 — оточення, 2 — оцінка, 3 — внесення до бази. Лише після цього Розлом стає доступним для бронювання.

Еліс озирнулася — навколо, як і раніше, не було ані душі. "З іншого боку, кілька годин нічого не змінять, — думала вона. — Я цілком можу оцінити Розлом зараз, а після того, як його оточать, просто внесу дані до бази."

Кивнувши власним думкам, вона присіла навпочіпки й підтягнула кейс ближче. Клацання бічних замків потонуло в черговому пориві вітру. Дівчина підняла кришку й оглянула вміст кейса. Хоч прилад і був відносно новим, товсте захисне скло екрана, прогумовані кнопки та аналогові перемикачі створювали враження, ніби його виготовили ще в минулому тисячолітті.

Еліс перевела тумблер і звичними рухами натиснула кілька клавіш, знімаючи блокування. За кілька секунд, коли екран засвітився м'яким білим світлом, вона витягла збоку прогумований стрижень, з'єднаний із приладом довгим спіральним кабелем, і підвелася на ноги.

— Так, подивимось...

Трохи повозившись із рукавичками, вона висунула зі стрижня довгий телескопічний щуп, і той став схожим на довгу шпагу. Залишалося лише занурити щуп у Розлом і дочекатися звукового сигналу. От тільки була одна проблема — Розлом перебував під шаром снігу та криги. Еліс нахилилася вперед і, намагаючись утримати рівновагу, почала колупати сніг вістрям щупа. Вона сподівалася, що він виявиться достатньо гострим, аби пробити крижану кірку й дістатися зеленого туману, але все виявилося не так просто. Чи то щуп був надто гнучким, чи то крига надто товстою — телескопічна трубка лише згиналася, не в змозі впоратися із завданням.

— Та давай же, трясця тобі...

Крижаний вітер безжально витягував з одягу залишки тепла, а разом із ним зникало й терпіння. Еліс зробила крок уперед, ближче до Розлому, не припиняючи спроб пробитися крізь кригу. Була б поруч машина — вона б не вагаючись дістала з багажника лом і швидко, хоч і грубо, розв'язала цю проблему. Але, на жаль, її автомобіль залишився на підземній парковці головного офісу, а якби вона повернулася туди, увесь пройдений шлях виявився б марним.

Зневірившись через повну відсутність успіху, дівчина ступила ще далі, а потім...

Усе сталося за одну мить. Знизу несподівано почувся тріск. Еліс одразу спробувала відступити назад, але було вже запізно. Крижана кірка під її ногами тріснула й миттєво розсипалася на дрібні уламки, випускаючи догори струменисті язики потойбічного зеленого туману. Опора вислизнула з-під ніг, і Еліс із жахом зрозуміла, що падає вниз, у Розлом. Учепитися було ні за що — хоч Розлом і не пропускав уламки криги, вони просто роз'їхалися в боки, наче ковзали поверхнею води.

Несподівано дівчина відчула, як гравітація змінила напрямок — верх і низ помінялися місцями. Вона почала судомно розмахувати руками, намагаючись перевернутися в повітрі, і зрештою приземлилася спиною на щось м'яке.

В очі вдарило яскраве світло, змусивши її примружитися, а замерзлого обличчя торкнувся приємний теплий вітерець. Десь неподалік долинав тихий шум води. Еліс здивовано розплющила очі, усе ще мружачись від яскравого сонця.