https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1762634301_23.png
Апорія
(106)
Чи варто тримати за руку тривогу?
Тараном іду через власну пустелю.
Лілеї ростуть, пробивають каміння,
Здираючи шкіру подій лиховісних.
Я ненавмисно витерла сонце.
Пальці липкі у цвілій карамелі,
Чіпляють намисто хмар попелястих.
Усе наше птаство покинуло осінь
Напризволяще закопане в лісі.
Там за кулісами розумом чистим,
Я відтираю плями-хвилини,
На скатертині залишивши кров.
11.12.2025
Відредаговано: 30.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
