Мої слова розстріляні на друзки.
Скоцюблені, розбиті кришталі.
Здається моя думка скоро лусне
Або ж коріння вийдуть з-під землі.
Всі речення заплетені у втому.
Вторинним стало і саме життя.
Здається в тіла вже немає дому.
В глухому лісі зникло покриття.
Я упереджена до світу епітафій.
Те, що помре, утратить всяку суть.
Чому ж думки, закриті для парафій,
Цей світ все сподіваються збагнуть?
Відредаговано: 30.11.2025