Апорія

(104) 17.10.2023

Мої слова розстріляні на друзки.

Скоцюблені, розбиті кришталі.

Здається моя думка скоро лусне

Або ж коріння вийдуть з-під землі.

 

Всі речення заплетені у втому.

Вторинним стало і саме життя.

Здається в тіла вже немає дому.

В глухому лісі зникло покриття.

 

Я упереджена до світу епітафій.

Те, що помре, утратить всяку суть.

Чому ж думки, закриті для парафій,

 Цей світ все сподіваються збагнуть?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше