Темними хмарами-поводирями
Місто спустошує світлі домівки.
Ранити хочуть блюзнірські фіранки,
Дощиком сипатись, коли гряде грім.
Глиняні големи хитають будинки.
Виє щоночі тривога кривава.
Ями холодні у грудях, під серцем.
Вінця наповнені викотять гнів.
Сокіл у небі збиває ракети.
Київ розгойдує, як карусель.
Клекоти, рокоти не чує планета
Сп’яніла в байдужості власних пісень.
30.11.2025
Відредаговано: 30.11.2025