Апорія

(99)

Під моїм килимом океан.

Гнилі, пластикові зуби

Викидаються на берег.

В легенях деренькоче

Вчорашній подих.

Шлюпка серед води,

Що пахне пральним

Порошком, метаном

І старим запліснявілим кахлем.

Хвилі штовхаються

Та відбиваються від стін,

Б’ють посуд та ламають

Світобудовне начиння.   

Я чинна президентка

Цієї кімнати.

Я оголошую повстання!

Повстаньте острови байдужості

Та викиньте цих свавільців у море.

Коли настане світанок, то залишаться:

Я, ти і поверхневий килим.  

23.10.2023 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше