Світанок. Таїнство трави,
Що на голі тіла прикладає роси.
Колоски і коси заплетені у кору
Почорнілих дерев. Зойкає соловейко.
У тепле пір’я проникає вітер.
Гоцає світло по кронах, між гілками.
Ласкаві пелюстки відкривають жовте серцевиння.
Мерехтить вода ластовинням гнучкої річки.
Чиїсь босі ступні землі доторкнулись.
Зірка остання розтала в блакиті.
О, згубні ці миті, солодші за сон.
Відредаговано: 30.11.2025