https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1762634301_23.png
Апорія
(97) 11.06.2025
Мої пальці обмотані дротом.
Від свободи примружені очі.
Я буду тобі чоловіком.
На ліжку лежатимуть перли.
Чи свідомість диктує той вітер,
Що у ребра мої проникає?
Твоє небо пишається болем.
Твоє небо смерть захищає.
Я відштовхую зливу-злиденність.
Я дружина твоя – непокора.
А криваві руки, мов леза,
Виривають у світу байдужість.
Ми полюємо знову на вепра
Та лікуємо набридливий нежить.
Безумовно, що час забарився.
Безумовно, що зник у негоді.
Це я – пів життя, як хвилина.
Це я – твоя доля навпроти.
Відредаговано: 30.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
