Апорія

(88)

Провидіння, що ти моя крове

 виринаєш із патоки смутку.

Прикладаю долоню до скроні

 скрипаля, що в своїй лакримозі

 чує ноти вологі і босі.

Дим народжений в Піренеях

не почує молитви зі Сходу.

Ми розплачуємося у гінеях

 за малюнки глибоких копалень

де Вінсенти ван Гоги, мов маги,

сердоліти з грудей видирають.

Тримай, мій народе, ось вирій.

Не розбийте його ви на друзки,

тріски, частки, уламки, осколки,

на далекі ілюзії предків

про вишневий, вольний наш дім.

 16.12.2024




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше