Апорія

(88) 16.12.2024

Провидіння, що ти моя крове

 виринаєш із патоки смутку.

Прикладаю долоню до скроні

 скрипаля, що в своїй лакримозі

 чує ноти вологі і босі.

Дим народжений в Піренеях

не почує молитви зі Сходу.

Ми розплачуємося у гінеях

 за малюнки глибоких копалень

де Вінсенти ван Гоги, мов маги,

сердоліти з грудей видирають.

Тримай, мій народе, ось вирій.

Не розбийте його ви на друзки,

тріски, частки, уламки, осколки,

на далекі ілюзії предків

про вишневий, вольний наш дім.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше