Провидіння, що ти моя крове
виринаєш із патоки смутку.
Прикладаю долоню до скроні
скрипаля, що в своїй лакримозі
чує ноти вологі і босі.
Дим народжений в Піренеях
не почує молитви зі Сходу.
Ми розплачуємося у гінеях
за малюнки глибоких копалень
де Вінсенти ван Гоги, мов маги,
сердоліти з грудей видирають.
Тримай, мій народе, ось вирій.
Не розбийте його ви на друзки,
тріски, частки, уламки, осколки,
на далекі ілюзії предків
про вишневий, вольний наш дім.
Відредаговано: 30.11.2025