Втягуєш в себе бруд серафимів,
що чекають судного дня,
щоб видерти твої нутрощі
та насадити голову на палю.
В проваллі жовтки твоїх сподівань
починають смердіти. Діти ілюзій
пожирають останні крихти глузду.
Геть із люстри,
коли говориш про страх падіння.
Тінь останнього пульсара
в голові викривляє реальність.
Як даність сприймай огиду,
як даність бажання померти.
Кожному інтроверту по острову.
Образом свободи ти мене відлякуєш.
Відредаговано: 30.11.2025