Апорія

(73) 22.07.23

В кожній ноті класичній – вимір.

Дистильований сон прошепоче.

Тихий спалах. Спотворені ночі.

Гул ракет, як крещендо світанку.

Ранок. Парта. І світло колише.

Ми утворені навколо тиші.

Телефоном питаю: чи спиш ще,

Чи прокинувся свист кулеметний.

Гамір, лепет прокинулись десь.

Всі сп’яніли. Напилися крові.

Бо без крові не буде любові.

Ні любові, ні тих же ракет.

Тільки в ноті класичній - вимір.

Виміряєш себе і мене.

І мелодія, що мала стимул,

Все довкола переверне.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше