В кожній ноті класичній – вимір.
Дистильований сон прошепоче.
Тихий спалах. Спотворені ночі.
Гул ракет, як крещендо світанку.
Ранок. Парта. І світло колише.
Ми утворені навколо тиші.
Телефоном питаю: чи спиш ще,
Чи прокинувся свист кулеметний.
Гамір, лепет прокинулись десь.
Всі сп’яніли. Напилися крові.
Бо без крові не буде любові.
Ні любові, ні тих же ракет.
Тільки в ноті класичній - вимір.
Виміряєш себе і мене.
І мелодія, що мала стимул,
Все довкола переверне.
Відредаговано: 30.11.2025