Я тобі читатиму молитву.
Про бога там не йтиметься повір.
Я прочитаю про кумедний вітер,
Що несе фантик на далекий схил.
Та марна справа щось тобі читати.
Тебе нема, живеш в своїх думках.
Хоч голос я зірву, буду кричати.
Біль чужий тобі не по зубах.
Примерз той фантик, скелю сплюндрував.
Мільйони років там йому лежати.
Кумедний вітер фантика чекав,
Бо так хотів молитву прочитати.
Відредаговано: 30.11.2025