Шепочеш у царстві осоки
І нерви - в'язання твоє.
Сплітаєш, то килим під ноги,
То куряву, що не гниє.
Шипшина, обпалені друзки.
Ти тишу запрошуєш в сад.
На вістрі вузла та мотузки
Спасенний спасенному брат.
Шкварчить, бовваніє тривога.
Бездарні вчорашні думки.
В них лиш полеміка бога -
Трошки всього й навпаки.
Штовхаєш кільце Соломона,
Підкорюєш власних чортів.
На обрії знову - тривога
Й цунамі глухих почуттів.
Відредаговано: 30.11.2025