Апорія

(48) 23.12.2022

Я поведу тебе дорогою розпуки, 

Палац стоїть, роздроблений мечем.

Кружляють мого серця темні круки

І випадає кров п'янка дощем. 

 

У світі цьому не існує болю,

Жодній істоті горе - невтямки. 

І дихаєш ти світлом під водою, 

І все довкола наче навпаки. 

 

Глухий почує солоду звучання.

Сліпий побачить скрегіт коліщат.

Не знайдеться тут місця для прощання.

Немає тут ні виходів, ні врат. 

 

Іди за мною, й не відчуєш втоми!

У склепі всі опиняться думки. 

Не опирайсь траві, що гріє стопи.

Полиш усе. У світі цім живи. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше