Човгає стрілка по колу,
обглотуючи кісточки
та перетворюючи динозаврів
на чорне золото.
За горизонтом холоднішає.
Гребінцем вичісую заскорузлі кривди.
Глитаю лакричні пігулки,
поки вітрюган роздмухує листове багаття.
Читаю між скелястих прогалин закоцюрблених літер,
що в комині миттєвостей вже чигає вона.
Відредаговано: 30.11.2025