Кипить безнадія в щілинах
Прогумованих напівзітхань.
Я не вірю в бога – джина,
І в потоки його посилань.
Чую крики метушні глухої,
Подайте людям хліба та вина.
Сміливці ми на попелищі Трої,
Протертий порох вічного млина.
Замість крові – пластику скрегіт,
Замість думки – блазнів лайки,
Пусті голови чують лиш лемент,
Порожні живуть навпаки.
Під ногами протони і кварки,
За екзосферою – невиданий світ,
А ми чіпляємо за краєчок прилавку,
І просимо лиш цигарки.
Відредаговано: 30.11.2025