Апорія
(6) 02.07.2012
Зараз дістану мачете
і почну рубати зелених чоловічків,
що бігають навколо моєї фазенди.
Мій фазер каже, що завтра я стану
повнолітньою, а це такий сором
стати такою нікого не зарубавши.
Я б могла замочити когось іншого,
наприклад свою сорочку лазурного
кольору з маленьким шоколадними
плямами, але прибережу її на вечерю,
щоб після м’ясця було щось посмоктати.
Тож ото бігаю босоніж по бамбукових
заростях, торкаючись лише кінчиками
пальців їх верхівок, а сльози так і
котяться, такий розпач проймає.
Все тому, що я з мачете тут бігаю, а
В такій ситуації більше підійшла б
катана чи хоча б сюрикен.
Та і легше було б з ними.
Слухайте! Ви ж не подумайте, що
я – божевільна. В жодному разі.
Бачте бігає тут одна, наздоганяє
зелених чоловічків. Ні, тут різні є:
і сині, і помаранчеві, навіть кольорові.
На всі смаки. Та я люблю зелених рубати,
бо до стобіса ненавиджу цей колір.
Відредаговано: 30.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
