Ми розщеплені поза рамками криогенних камер,
в який досі по днищах ростуть коралові рифи,
пробиваючись крізь прошарок беззмістовних початків,
що розчинялись в льодяній корі часу,
так і не ставши завершеними.
Згодом ми реінкарнували у вусатих бороданів,
які зберегли здатність не старіти
та доводити вагони початків до кінцевої станції,
де люди розгрібатимуть винаходи немов навіжені,
бігаючи навипередки в прогресивності.
Але нам не вдалося стати безсмертними
і ми скам’яніли постаментами,
які лиш інколи піддавалися реставрації
Власної Пам’ятної Величності.
Відредаговано: 30.11.2025